Дитячий садок «Ромашка» у селищі Котельва Полтавської області сьогодні відновив роботу після комплексної реконструкції вартістю 526 тис. євро, профінансованої Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). Із цієї суми 438 тис. євро надав ЄІБ, ще 88 тис. євро – кошти місцевої громади.

Дошкільний заклад, який відвідують 80 дітей і в якому працюють 15 працівників, отримав нову покрівлю, енергоефективні вікна та двері, а також сучасні інженерні системи. У межах проєкту також відремонтовано фасади й внутрішні приміщення, закуплено нові меблі та навчальне обладнання, забезпечено безбар’єрний доступ для дітей з інвалідністю.

У дитсадку навчаються, зокрема, діти з родин, які були змушені покинути свої домівки через війну. Ще одним важливим елементом проєкту стало будівництво нового захисного укриття, яке дозволяє продовжувати освітній процес під час повітряних тривог та інших надзвичайних ситуацій.

«Українські діти й досі не мають повноцінного доступу до безпечного очного навчання, що позначається на їхньому добробуті. Саме тому ми допомагаємо громадам відновлюватися та зміцнювати свою стійкість навіть в умовах війни. По всій Україні ми допомагаємо громадам відбудовуватися і ставати більш стійкими навіть посеред війни. Проєкти на кшталт оновленого дитсадка «Ромашка» розраховані на сучасні реалії: енергоефективні, доступні та збудовані відповідно до потреб громад, що стикаються з надзвичайними викликами. Саме так виглядає європейська солідарність на практиці – бути поряд з Україною та інвестувати в її майбутнє», – зазначив віцепрезидент ЄІБ Карл Негаммер. 

Реконструкція тривала з квітня 2024 року до червня 2026 року в межах «Програми з відновлення України» із загальним обсягом 340 млн євро, що фінансується ЄІБ.

«Оновлений дитячий садок «Ромашка» – це інвестиція в майбутнє Котелевської громади. Для дітей він стане безпечним та комфортним середовищем для навчання, а для родин – сучасним закладом, який служитиме громаді ще багато років. Разом з Україною Європейський Союз продовжує відновлювати важливі державні послуги, від яких залежить добробут людей», – сказав керівник програм співробітництва Представництва ЄС в Україні Штефан Шльойнінг.

«Програма з відновлення України» спрямована на відновлення критично важливої соціальної інфраструктури по всій країні. Це одна з трьох спільних ініціатив ЄС та ЄІБ з відновлення, що реалізуються у співпраці з Міністерством відновлення, інфраструктури та транспорту України, Міністерством фінансів України та органами місцевого самоврядування за технічної підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні.

«Безпека та комфорт наших дітей під час навчання – це безумовний пріоритет для Уряду та нашого Міністерства. Відновлення дитсадка «Ромашка» в Котельві демонструє, як завдяки ефективній координації з міжнародними партнерами – ЄІБ, ЄС та ПРООН – ми не просто відбудовуємо стіни, а створюємо сучасні, енергоефективні та інклюзивні простори з надійними укриттями. Працюємо далі, щоб кожна громада мала якісні умови для розвитку», – зазначив Міністр відновлення, інфраструктури і транспорту України Микола Калашник.   

«Для нашої громади відкриття дитячого садка «Ромашка» є надзвичайно важливою подією. Завдяки підтримці Європейського Союзу діти отримали безпечний, інклюзивний і комфортний простір для навчання та розвитку, а їхні родини – більше впевненості у майбутньому. Особливо важливою є поява нового захисного укриття, яке дозволяє не переривати освітній процес навіть під час повітряних тривог», – зазначила Голова Котелевської територіальної громади Наталія Сідненко.

«Відновлення починається саме з громад. Відкриття дитячого садка «Ромашка» дає дітям безпечне місце для навчання та водночас зміцнює стійкість усієї громади. Саме таких результатів дозволяє досягати ефективне партнерство у сфері відновлення», – додав Постійний представник ПРООН в Україні Ауке Лутсма.

Довідкова інформація

ЄІБ в Україні 

Група ЄІБ працює в Україні з 2007 року та суттєво посилила свою фінансову підтримку стійкості та модернізації країни після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році. Відтоді фінансування ЄІБ для України сягнуло 4,5 млрд євро. У тісній співпраці з Європейською Комісією, Європейським Парламентом, країнами-членами та міжнародними партнерами ЄІБ рішуче налаштований на посилення та прискорення своєї діяльності відповідно до мандату, наданого лідерами ЄС. Таку діяльність банк здійснює через свою ініціативу «EU for Ukraine Initiative» (EU4U) та ключову роль у впровадженні спеціального інвестиційного механізму програми підтримки ЄС для України «Ukraine Facility».

Програми відновлення ЄІБ в Україні 

Відкриття дитячого садка «Ромашка» у селищі Котельва Полтавської області відбулося в межах «Програми з відновлення України» – однієї з трьох програм відновлення, що підтримуються Європейським інвестиційним банком (ЄІБ). Станом на сьогодні ЄІБ надав 740 млн євро в межах цих програм для підтримки відновлення України. Фінансування допомагає уряду відновити основні послуги в громадах по всій країні, зокрема школи, дитячі садки, лікарні, житло, системи опалення та водопостачання. Програми, що реалізуються за підтримки ЄІБ, додатково підтримуються грантами ЄС у розмірі до 15 млн євро для підтримки їхньої імплементації. Міністерство розвитку громад та територій України спільно з Міністерством фінансів координують Програму; управління проєктами з реконструкції повністю здійснюють органи місцевого самоврядування. Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН) в Україні надає технічну підтримку, підтримує реалізацію проєктів на місцях та забезпечує їх незалежний моніторинг для прозорості та підзвітності.

Підприємство оштрафували за забруднення річки на Полтавщині. Чому 629 тисяч – це не про справедливість

Кременчуцький суд виніс вирок у справі про отруєння річки Псел. Директора підприємства оштрафували на 629 тисяч гривень. Це максимум за статтею і водночас майже нічого, якщо порівняти з масштабом завданої шкоди.   

Авторка: Галина Мельник, ГО “Екодія”

Влітку 2023 року річка Псел на Полтавщині перетворилася на стічну канаву. Більш ніж 30 кілометрів русла – мертва риба, бура вода і нестерпний сморід від свинячого гною. Забруднення охопило береги від населених пунктів Гуньки до Омельника й Запсілля – популярного місця відпочинку для мешканців Кременчука. Криниці стали небезпечними. Дітей не пускали купатися до річки два літа поспіль. 

Причина – місцеве підприємство вивезло понад 2,5 тисячі кубометрів свинячого гною на відкрите поле і розраховувало, що все обійдеться. Та 9 липня пішли зливи – і тисячі тонн відходів тваринництва змило у бік річки. Як пізніше зʼясувалось із матеріалів справи, так робили і раніше. Просто раніше щастило з погодою. 

Вирок, який є, і якого немає 

Лише 6 березня 2026 року, майже через три роки після цих подій, Кременчуцький районний суд виніс вирок: директор підприємства визнаний винним у забрудненні земель, призначено штраф 629 тисяч гривень плюс 42,5 тисяч – за проведення експертиз. Раніше підприємство вже сплатило 514 тисяч гривень громаді й 115 тисяч гривень власниці однієї із забруднених ділянок. 

Формально це максимальне покарання за статтею. Суддя відмовилася вважати визнання провини «активним сприянням слідству», назвавши це лише визнанням очевидного.   

Але є кілька «але». По-перше, під суд потрапило забруднення земель – те, що можна сфотографувати й виміряти. Забруднення річки та підземних вод у вирок окремою статтею не увійшло. 

«Директора притягнули до відповідальності за забруднення земель, – каже Марія Дячук, керівниця відділу сільського господарства ГО «Екодія». – Не річки чи підземних вод, що турбувало місцевих мешканців найбільше, а саме землі. Тобто щось таке, що можна зафіксувати і побачити. А за забруднення, яке не сильно видиме, можна, виходить, і не притягувати до відповідальності?». 

По-друге, у справі фігурувало одне підприємство – те, що купило гній і вивезло його на поле. Підприємство, де безпосередньо утримуються тисячі свиней і утворюється гній, у провадженні окремим фігурантом не з’явилося. Попри те що обидві структури, за публічними даними реєстрів, мають спільних бенефіціарних власників. 

По-третє, і найголовніше: 629 тисяч гривень – це приблизно 15 тисяч доларів. За знищену на роки екосистему. 

“Коли я побачила новину, подумала: невже це все? 629 тисяч гривень штрафу – це приблизно 15 тисяч доларів. Це ніяк не співставляється з тією шкодою, яку було завдано. Чи стало людям легше за ці два роки – з водою, запахом, станом річки? Ні. Коли сталася ця проблема, люди залишилися сам на сам із нею. Якби активісти не піднімали цю тему, влада, ймовірно, взагалі нічого б не зробила. Не було ні підвозу питної води, ні аналізів – і зараз цього теж ніхто системно не робить і не контролює», – каже місцева мешканка Марія Мосейчук. 

За її словами, таке масштабне підприємство має задавати стандарт і не шкодити довкіллю. Адже має для цього всі можливості. 

“Коли ми читаємо новини про те, що якогось рибалку зловили, бо він виловив 10 рибин, і йому нарахували 200 000 штрафу. А тут риба в річці вимерла і така сума. Це просто знущання, замилювання очей», – ділиться мешканка Омельника Світлана Неіленко, яка два роки тому стала однією з організаторок місцевої ініціативної групи. 

Система не змінилась 

Захист у суді намагався довести, що гній не нашкодив землі, а навпаки – покращив показники органічної складової ґрунту. Суддя ці аргументи відхилила. Але сам факт того, що такий аргумент взагалі прозвучав у залі суду – промовистий. 

Не менш промовистим є інше: за матеріалами справи, підприємство зберігало гній на відкритому полі і до 2023 року. Просто раніше не було таких дощів. 

«Через зміну клімату таких екстремальних погодних явищ може ставати більше, – зауважує Марія Дячук. – Очікувати, що цього року пощастить – дуже нераціонально. Бо наступного року можемо знову наступити на ті ж граблі». 

За словами Марії Дячук, у публічному реєстрі з оцінки впливу на довкілля з’явилося повідомлення про збільшення поголів’я місцевого свинокомплексу до понад 63 тисяч голів на рік. Питання про те, як підприємство поводитиметься з гноєм у новому масштабі, лишається відкритим. ГО «Екодія» вже подала свої зауваження щодо цього повідомлення. 

Що зараз із річкою – і що буде далі 

Минулого літа у річці Псел вже купалися. Поверхнево річка відновлюється. Але стан підземних вод, на яких тримається питна вода громади, досі системно ніхто не моніторить. 

«Головне, що було цінним у цій історії, – люди не стояли осторонь. Вони об’єдналися, почали відстоювати свої права, вимагати рішень. Але водночас важливо розуміти: влада часто лобіює інтереси таких підприємств, бо це податки і робочі місця. Та це не означає, що бізнес може спекулювати своєю масштабністю, завдаючи шкоди довкіллю», – наголошує Марія Мосейчук. 

Куди підуть присуджені кошти – теж відкрите питання. Відповідно до бюджетного законодавства, частина коштів мала б бути спрямована до бюджету громади. Але за інформацією місцевих мешканців, рішення про їх використання місцева рада так і не ухвалила. 

«Ці гроші – куди вони будуть направлені? В мене є величезні сумніви. Дивлячись на відношення до цієї ситуації місцевої влади, як вони намагалися показати, нібито природа сама себе взяла і зруйнувала», – додає Світлана Неіленко. 

«Заплатити штраф і продовжити робити так як робили – легше. Чи призведе цей вирок до зміни практик? На жаль, є сумніви», – зазначає Марія Дячук. 

Чому ця історія – більше ніж про одну річку 

Ця справа – не просто історія одного підприємства й однієї річки. Це модель того, як в Україні досі працює екологічна відповідальність великого агробізнесу. 

Україна взяла на себе зобов’язання впровадити Нітратну директиву ЄС ще 2017 року. Це означає системний моніторинг, визначення зон, вразливих до забруднення нітратами, і зміна практик  агропідприємств для запобігання забрудненню води. Без цього кроку наступний Псел – лише питання часу й непередбачуваних погодних явищ. 

Моніторинг у нас слабкий і вразливі зони визначити в Україні складно. Статистика показує, що тваринництво в Україні занепадає, тому проблеми забруднення від гною як такої начебто і немає на національному рівні. Але ситуація з забрудненням річки Псел якраз показує причинно-наслідковий зв’язок – хто винен, і що варто змінити. Таких історій можна зібрати чимало по всій Україні, адже тваринницькі комплекси часто економлять на нормальному зберіганні гною.  

За даними виїздів і досліджень Екодії, у багатьох селах уже складно знайти криницю з безпечним рівнем нітратів. Системного державного моніторингу підземних вод фактично немає, а зміни практик в агросекторі залишаються фрагментарними, хоча на папері все може бути. При цьому ризики добре відомі: нітрати у воді – це не лише «цвітіння» річок, а й невидима небезпека у криницях, що несе пряму загрозу здоров’ю, зокрема для вагітних жінок і немовлят. 

Аргумент про те, що екологічні вимоги «послаблять аграрну галузь», виглядає короткозорим. Без правил і контролю ціна зростання перекладається на громади – у вигляді знищених річок, забрудненої води і втрати якості життя. Навпаки, для агросектору теж має бути вигідним зберігати азот з гною і використовувати його для підвищення врожайності. Втрата гною – це втрата грошей для фермера, який натомість буде купувати мінеральні добрива. То чому одразу ж не використовувати ресурси раціонально? 

Тому питання стоїть не лише про виконання євроінтеграційних зобов’язань. Йдеться про базові речі: хто і як відповідає за вплив на довкілля, і чи здатна держава встановити зрозумілі правила гри. 

Авторка: Галина Мельник, ГО “Екодія”

МЕДІА ДОКАЗ. ЦЕНТР ЖУРНАЛІСТСЬКИХ РОЗСЛІДУВАНЬ. ПОЛТАВЩИНА

https://mediadokaz.pl.ua/2026/04/10/pidpryiemstvo-oshtrafuvaly-za-zabrudnennia-richky-na-poltavshchyni-chomu-629-tysiach-tse-ne-pro-spravedlyvist/

Старовинне місто Пирятин, що на річці Удай, час від часу дивує всю Україну… Цього разу я розповім про позитивний досвід: у пирятинській громаді навіть під час глобального форс-мажору знайшли сили духу і вміння для покращення економічного і соціального стану, а значить і для добробуту місцевих жителів.    

Громадська організація «Інститут громадянського суспільства» в особі Ірини Солдатової та Головного консультанта проекту, експерта з питань місцевого самоврядування, децентралізації та розвитку регіонів Анатолія Ткачука, перед самою великою війною росії проти України розробила інвестиційний проект під назвою «Розбудова ланцюжків доданої вартості у молочному та ягідному кластерах Пирятинської громади для розширення економічних можливостей молоді і сільських жителів та еко-орієнтованого зростання» і представили на розгляд місцевій владі на затвердження. Адже як сказав Анатолій Ткачук, жодна найпрогресивніша національна програма не працюватиме, якщо на неї не відгукнуться в регіонах.

Місцева влада, в особі голови Пирятина Андрія Сімонова, позитивно сприйняла пропозицію і включилася у роботу. Звісно, після початку бойових дій, програму довелося коригувати, бо війна це не час для експериментів. Так було перенесено на мирні часи розвиток ягідництва, але й без нього роботи з реалізації проекту набули значних масштабів.

І тут час згадати того, хто дав таку можливість масштабно розвинути економіку на Пирятинщині – Європейський Союз. Так, саме завдяки фінансовій підтримці представництва ЄС в Україні, у пирятинців не опустилися руки і незважаючи на близькість фронту і частоту повітряних тривог проект реалізовано і представлено 30.01.2025 року в Українському кризовому медія-центрі в Києві.

«У непрості часи довелося нам працювати! - говорить на презентації проекту міський голова Пирятина Андрій Сімонов, - У час формування громад, утворення старостинських округів, формування комунальних підприємств, а тут ще й війна...

Але ми не лише велика громада (входить у десятку з 60-ти громад Полтавської області), у нас є ще й суспільна згуртованість, без якої успішних  результатів не можна було б досягти. Коли почалася війна, ми розуміли - кожна копійка з бюджету зараз потрібна ЗСУ, тому я, як міський голова, прийняв вольове політичне рішення – жодної копійки з місцевого бюджету не давати на проект, хоча це й передбачено його умовами (13%), натомість ми запропонували підключитися до фінансування самих учасників проекту, тобто підприємців і юридичних осіб, адже вони, як ніхто, зацікавлені у досягнення реальних цілей».

А головними цілями проекту було стимулювання тих галузей економіки, які мають перспективний розвиток на щедрій Полтавській землі, а саме переробка агропродукції. Ось список виробничих потужностей утворених або реорганізованих завдяки спільного проекту Євросоюзу і Пирятинської громади:

67 мікротеплічних господарств

5 неформальних центрів надання послуг з обробітку землі в 5 селах

3 сімейні молочні ферми на 10 корів

1 мобільне сховище зерна

1 місце для надання послуги тюкування сіна, соломи на базі прес-підбирача (продуктивність 150 тон на місяць)

4 цехи з перероблення агропродукції

Цех з виробництва корму для тварин на базі лінії з перероблення соєвих бобів (25 тон шроту, 5 соєвої олії на місяць)

Цех з виробництва м’ясо-ковбасних виробів (30 тон на місяць)

Цех з виробництва паливних брикетів (85 тон на місяць)

Цех з виробництва хлібо-булочних виробів (25 тон на місяць)

1 торгово-дегустаційний модуль (торгівельний павільйон) для місцевої крафтової продукції

10 навчальних заходів для місцевих фермерів (9 тренінгів, 1 навчальна поїздка до Львова)

Лінія з переробки сої в селі Повстин.

Не обійшли реалізатори програми і молодь. На базі місцевих навчальних закладів, чи інших місць, були створені декілька навчально-виробничих спільно-просторів, тобто, класичні майстерні, хоча чомусь їх дехто  нав’язливо називає чужим словом коворкінг.

Отже, у самому Пирятині уже працюють дві майстерні на базі міського ліцею №6: а) з пошиття одягу (Керівник: Анжела Васько), б) практичної кулінарії  (керівник: Тетяна Гавриленко), а на базі філії Пирятинського ліцею створено майстерню з  виробництва гончарних виробів (Керівник: Марина Плієва). Для місцевих любителів інформаційних технологій у Пирятині запрацював спільно-простір 3D моделювання (Керівник: Сергій Вольвач).

Кулінарні знання також можна буде отримати і у кафе, з дивно-чужою для села Березова Рудка, назвою Shamrock (Керівники: Сергій та Яна Ігнатенки). І це в місцевості багатій на поетичні здобутки Дмитра Луценка та одухотвореній присутністю Тараса Шевченка. У тій же Березовій Рудці створено спільно-простір з садівництва на базі місцевої середньої школи (Керівник: Наталія Циганко).  

Новостворені майстерні/спільно-простори дають молоді можливість набувати не лише навчики, які надалі стануть для декого визначальними у виборі професії, а й дають розуміння основ економіки, планування, підприємництву, розрахунку вартості виробу і способи отримання доходу. Такі знання дадуть конкурентну перевагу дівчатам і хлопцям при вступі у вищі навчальні заклади після закінчення школи, або ж при створенні власного бізнесу.

Пирятинській громаді завдяки підтримці Європейського Союзу вдалося довести, що навіть у кризові часи можна проводити реформи, аби створити додаткові робочі місця, нові виробничі потужності, а значить покращити добробут пирятинців. Даний позитивний досвід зацікавив не лише громади з Полтавської області, а й з усієї України. Для представників молодого покоління ця програма збагатила  навчальний процес практичними навичками, які дають їм додаткову надію дивитися на життя реальними очима, тобто, з оптимізмом на своє майбутнє разом з рідною Пирятинщиною.       

Олесь ПАСІЧНИЙ, агенція БІЗРЕЛІЗ

На фото зліва направо: А.Сімонов, А.Ткачук, І.Солдатова  

Фото автора

В українській літературі є знаковий твір про сусідів, які нескінченно сваряться – це «Кайдашева сім’я» Нечуя-Левицького. Там рідні брати не можуть поділити на межі грушу і миряться лише тоді, коли вже те дерево всихає... Європейський континент переживав не одне трагічне століття через сварки між собою, бо не міг поділити оту умовну грушу… Нарешті після Другої світової війни народи зрозуміли, що жити з сусідами треба мирно, аби не всихали соковиті плоди в їхніх садах. Краще разом вирощувати яблука і груші та ділитися з найближчими сусідами. На ідеї вільного ринку, рівноправного єднання, на верховенстві права, дотримання прав людини та свободи слова і був створений Європейський Союз, як спільнота однодумців, як спільнота яка має спільні цінності. Довгий і складний шлях привів до процвітання його членів і зараз, коли Україна страждає від злого східного сусіда, сусіди із Заходу прийшли на допомогу, за що ми їм і дякуємо.

Минулого тижня, тобто 3-4 грудня 2024 року в рамках комунікаційної кампанії «ЄС: Просто про складне. Полтава» в Полтавській області побували добрі сусіди з Європейського Союзу на чолі з паном Ремі Дюфло, Тимчасовим повіреним у справах Представництва ЄС в Україні аби показати лише невелику частину того, що конкретно робить Євросоюз для підтримки українців на конкретній  Полтавській землі у цей критичний для нас час.

Одним зі стратегічних напрямків діяльності Євросоюзу в Україні є підтримка і модернізація закладів вищої освіти. Луганський університет ім. Шевченка, який після окупації Луганська 2014  року російськими військами, двічі змінював свою прописку, став одним з центрів уваги фінансових опікунів ЄС.  Кожне переселення на безпечну відстань від бойових дій вимагало чергову порцію коштів і матеріальних ресурсів, але європейці не кинули луганців на півдорозі. Наразі вуз прижився в трьох населених пунктах: Полтаві, Миргороді і Лубнах. На зустрічі у Полтаві з Ремі Дюфло, Тимчасовим повіреним у справах Представництва ЄС в Україні та Оленою Караман, ректором Луганського національного університету ім. Шевченка, виступали як викладачі так і студенти багатостраждального вишу, які розповідали про сьогодення вишу і щиро дякували представникам Європейського Союзу за незмінну допомогу освітньому закладу, за збереження його історії.

Освітня кампанія ЄС «Разом навчаємося і зростаємо» охоплює висвітлення не лише загальну підтримку освітян, а й ті методологічні напрямки, які допомагають школярам краще освоювати знання. А для цього на кошти Євросоюзу робляться ремонти класів, оновлюються меблі і обладнання, впроваджуються нові дієві програми навчання і виховання дітей. Це можна було побачити в Абазівській середній школі, яка з 2019 року є активною учасницею Програми ЄС eTwinning, і де вчителі та учні продемонстрували поважним гостям, Крістіні Мікуловій, Голові регіонального представництва Європейського інвестиційного банку, Ніколо Ґаспаріні, Пресаташе Представництва ЄС в Україні, Тетяні Мироненко, координатору eTwinners в Полтавській області свої вражаючі результати, які вони розписали і розмалювали на стендах, самі й розповіли про них. Очі дітвори самі за себе говорили: у нас щасливе дитинство! І все завдяки Європейському Союзу.

Але освітні програми не обмежуються eTwining, яких по області більше семи десятків, є ще й «Євроклуби», неформальні об’єднання молоді, школярів та студентів діяльність яких направлена на ознайомлення з Європейським Союзом. Таких спільнот на Полтавщині 19, а в Україні уже більше 400.   На зустрічі з представниками ЄС Євроклуб «Нова зірка» при Полтавській політехніці на чолі з Іриною Левченко, координатором Євроклубу розповіли про свої досягнення.

Для допомоги дорослим та ще й непростим, інклюзивним дорослим підхід добрих сусідів з Європи був фінансово більш затратним, але до щему благородним. У місті Решетилівка за кошти Європейської спільноти та Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні відновлений спортивно-реабілітаційний комплекс для людей з інвалідністю «Колос», де тренуються колишні воїни ЗСУ після серйозних поранень та каліцтв. З болем доводилося спостерігати за молодими чоловіками, які, хто без руки, хто без ноги, грають, сидячи у волейбол. Тіло солдата зазнало каліцтва, але дух його не зламаний!

Для таких героїв та й для усіх мешканців Решетилівки Євросоюз разом з  Європейським Інвестиційним банком за технічної підтримки ПРООН взялися за ще один грандіозний проект – побудову нового стадіону на 1062 місця з трибунами на суму більше 92 млн.грн, з яких більше 77 млн. грн. надається  Європейським Інвестиційним Банком. Це буде визначне на сьогоднішній день будівництво, яке окультурить життя місцевих мешканців, дасть молоді можливість розвивати свою фізичну форму. На одну цікаву деталь звернув директор спортивного комплексу «Колос», Сергій Котьман. Після завершення будівництва футбольного поля тут буде унікальна в області бігова доріжка на 400 метрів, а відтак Решетилівка наблизиться до кращих спортивних осередків Полтавщини. 

Отже Європейський Союз чим може допомагає Україні, але для покращення нашого життя залишається ще небагато – допомогти самим собі. І це немало, адже критерії для вступу в цю спільноту незмінні і їх більше тридцяти. Щось уже зроблено і Верховною Радою, і Урядом, але видно недостатньо, раз в країні, незважаючи на війну, такий сплеск корупції і беззаконня. Виходить треба працювати на нижчому рівні суспільства, аби більш дієвіше впливати на рух України до ЄС. Тут якраз допоможе природне бажання спілкуватися з друзями, з добрими сусідами, щоб перейняти у сусіда кращі традиції, щоб отримати чергову порцію оптимізму і натхнення на творче перетворення нашої держави. Без спілкування з Європою ми не змінимося на краще, без Європи ми не вживемо у свої серця дух свободи, дух верховенства права, свободи слова, прав простої людини. Ці якості є в українців, але їх треба розвивати, берегти. На даний час і на майбутній спілкування з Європейським Союзом – це засіб виживання України.

Олесь ПАСІЧНИЙ

11/12/2024