Сільське господарство і сільський розвиток. Що зміниться для українського фермера? Чи зможуть малі і середні агробізнеси адаптуватися до європейських стандартів? Чи стануть громади майданчиком, який адаптується до вимог Євросоюзу? Таку рамку визначили перед собою учасники колективне інтерв’ю “Україна. Європейський код: Сільське господарство”. Думками з регіональними журналістами ділились керівниця проєкту Німецько-український агрополітичний діалог (АПД Україна), Ukraine Facility Platform, заступниця міністра аграрної політики з питань євроінтеграції (2016–2019), в.о. міністра (2019) Ольга Трофімцева, заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Денис Марчук і Директор з розвитку Всеукраїнської асоціації громад Ігор Абрам’юк.

Відверто про виклики

Україна готується до інтеграції у спільну аграрну політику Європейського Союзу. Це єдиний комплекс законодавчих актів, субсидій та програм, спрямований на підтримку фермерів, забезпечення продовольчої безпеки, захист довкілля та розвиток сільських територій. Наскільки успішним буде процес нашого входження в цей процес? На думку Ольги Трофімцевої, це залежить від зусиль у трьох напрямках: «Перший – це наша інституційна спроможність як на рівні держави, так і на рівні громад. Інфраструктура спільної аграрної політики розгалужена, багато вимагає людських ресурсів, інституцій, які будуть займатися різними питаннями від виплатної агенції до  адміністрування програм локального розвитку громад.

Другим є трансфер інформації і знань. Це один з тих сильних моментів, які дуже розвинуті і добре працюють в більшості країн Європейського Союзу. Мова йде про трансфер знань і технологій і для фермерів, і між різними групами фермерів і інших представників агросектору, і активні суспільні групи. Цей елемент в Україні працює поки дуже обмежено.

Третє – все, ще пов’язано з так званою новою реальністю.

«Іноді її називають новою нормальністю. Вона пов’язана з геополітичною нестабільністю, яка зросла з тим, що ми маємо об’єктивні перешкоди і фактори у вигляді повномасштабної агресії, і вона нікуди не поділись. І це, на жаль, заважає нашим виробникам, а державі ускладнює процес європейської інтеграції. І хоча це дуже серйозний виклик, Україна, тим не менше, за останні роки зробила дуже серйозний прогрес. Вперше в історії ЄС країна під час війни виконала стільки домашньої роботи», – підкреслила керівниця проєкту Німецько-український агрополітичний діалог.

Бізнес потребує допомоги

За даними Всеукраїнської Аграрної Ради, близько 75% середнього аграрного бізнесу не має можливості до кінця виконати всі зобов’язання перед ЄС і потребує перехідного періоду. Денис Марчук не просто так звертає увагу на цю цифру. З одного боку, українці мають імплементувати свій бізнес і законодавство до тих принципів і директив, які існують в Європейському Союзі. А з іншого, втрати, які сьогодні несуть товаровиробники, є занадто великими і чутливими, щоб кожний фермер або підприємство могли впоратись з цим самотужки. Тим більше, що перед очима українців досвід інших країн. На шляху євроінтеграції Польща, Литва, Латвія, Румунія мали певну і державну підтримку, і підтримку з Європейського Союзу.

«4 березня на зустрічах в Брюсселі ми зазначили про те, що аграрний сектор потребує перехідного періоду. Ніхто не може сказати конкретної дати вступу України, а вимоги вже стоять зараз, затрати потрібно нести вже зараз. Тому наша перша позиція – перехідний період з моменту вступу має тривати 10 років. Якщо ми беремо на себе зобов’язання, відповідно, ми хотіли, щоб наші партнери теж розуміли ту підтримку, на яку ми очікуємо», – пояснив заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада».

На сьогоднішній день всі європейські товаровиробники мають певні субсидії на один гектар в залежності від регіону. Однак, український товаровиробник нічого не має, і це Денис Марчук вважає несправедливим.

«Якщо ми маємо виконувати зобов’язання, то хоча б якісь певні етапи фінансування теж могли б підтримати. І це було правильно і справедливо. Плюс ми повинні розуміти, що ми не тільки заходимо в аграрне середовище Європейського Союзу тільки зі своєю сировиною. Уже зараз багато хто вкладає кошти в переробну галузь, інвестує в те, щоб бути енергоефективним. На це теж потрібні фінансові ресурси. Якщо дивитися на функціонування банківської системи і відсотки, які існують в Україні, дуже важко зрозуміти, через скільки такий бізнес може окупуватися», – сказав він.

І справа не лише у грошах. Виникають проблеми з доступом української продукції на європейський ринок. Після тиску зі сторони Польщі, Словаччини, Угорщини, товарообіг з ЄС у 2025 році скоротився із 17 мільярдів євро до 15,2 мільярди.

Сільський розвиток

Коли ми говоримо про аграрний бізнес, завжди уявляємо сільські території. проте, сільський розвиток –  це не тільки бізнес, а і біорізноманіття, локальна ідентичність, належні послуги і все, що формує якість життя.

«Тому,  коли йдеться про сільський розвиток, повинні мати на увазі всі ці складові і, відповідно, аграрний розвиток і сільський розвиток для того, щоб вони рухали в одному напрямі ситуацію, а не в різних напрямах, мають між собою подружитися. І є інструментарій, який до цього спонукає», – зазначив Ігор Абрам’юк.

За його словами, політику сільського розвитку  потрібно ще розробити, оскільки її немає в Україні. В стратегії розвитку сільського господарства і сільських територій з понад 20 сторінок лише пів сторінки присвячено безпосередньо сільському розвитку.

«Членами нашої асоціації є більше 900 громад, з яких понад 85% сільські. І тому ми це дуже добре розуміємо, що цей процес буде складний. І навіть якщо ми говоримо про те, що нас слухають місцеві журналісти, я б дуже просив їх набувати компетенції в цьому напрямі, бо буде попереду складна робота, попереду складний діалог, попереду складні пошуки цих консенсусів на місцевому рівні для того, щоб ми мали якісні рішення. Ми можемо цього і не робити, але тут все дуже просто. Якщо ми цього не зробимо, то ми не будемо мати доступу до тих фондів, які можуть відкритися», – відмітив Директор з розвитку Всеукраїнської асоціації громад.

Він навів приклад Молдови, 85% території вже охоплено потрібним інструментарієм. В Молдові є закон на 20 сторінок, є постанова уряду, державна програма на 100 сторінок, яка повністю функціонує за лекалами Європейського Союзу. Україна ж поки перебуває тільки на першій сторінці цього процесу.

Що стане з продажем продуктів на місцевому ринку?

Журналісти поцікавились, як зміняться правила торгівлі для місцевих виробників. Відповідь може не сподобатись багатьом фермерам, однак, їм потрібно знати – готуватись до нових правил треба вже сьогодні – бути зареєстрованими в державному аграрному реєстрі, мати також зареєстровані потужності з переробки. Зараз це спрощено для крафтових виробників.

«Реєстрація, простежуваність, дотримання мінімальних вимог щодо небезпечності продукції, харчування і всього іншого. Ми з вами як кінцеві споживачі продукції хочемо бути впевненими, незважаючи на те, є ми членами ЄС чи ні, що купуємо продукцію, яка є безпечною, якісною, і не боятися за це. Мені дуже хочеться, щоб ми в цьому сенсі якраз подивились на фермерські ринки в Європейському Союзі. Це якраз про якісну і зазвичай недешеву продукцію. Не про демпінг якийсь там ціновий, а про те, що фермер має можливість зазвичай на таких локальних фермерських ринках продавати. У нас, до речі, вже є в Львові такі ринки фермерські, де можна продавати за достойною ціною свою продукцію і ти вже вибудуєш якийсь свій бренд невеличкий, тебе впізнають, до тебе ставляться як до бажаного обличчя і бажаного виробника, у якого хочуть купувати цю продукцію і цю продукцію шукають, за нею вишиковується черга», – розповіла Ольга Трофімцева.

Як зростуть витрати товаровиробника і чи будуть доступні кредити?

2028 року українські аграрії повинні вивезти з ринку певну категорію речовин, що докорінно змінить технологічну карту обробітку землі. Вочевидь виробники понесуть великі втрати. У Всеукраїнській Аграрній Раді їх оцінюють від 2,5 до 4 мільярдів євро. І це тільки по засобах захисту рослин. А таких спектрів роботи багато і в тваринництві, і в рослинництві.

Втім, рамка спільної аграрної політики, і ті програми, інструменти, які існують, дадуть нам, нашим виробникам, багато тих можливостей, яких в них зараз немає, і насамперед  доступ до дешевих і довгих грошей. Мова йде не про те, щоб профінансувати виробничий сезон, а про інвестиції в зміну технологій, покращення, чи інвестиції в переробку, чи будь-що. Зазвичай це довгі гроші, яких в нас немає.

Що стане з меліорацією?

Ольга Трофімцева впевнена: коли в даному випадку говоримо про ЄС, мова буде йти не про відновлення старих радянських систем, а інвестування в нові ефективні і екологічно стійкі системи управління водними ресурсами.

«Рахувати, скільки у нас є цих водних ресурсів, де є прісна вода в річки, ставки, озера, підземні води, опади і все інше. Також хотіла б додати щодо цього, коли ми говоримо про в тому числі спільну аграрну політику, чому я згадала про структурний фонд і взагалі про інструменти, які є в рамках спільної аграрної політики, то там в багатьох країнах Європейського Союзу, частково за гроші ЄС, частково за гроші національних бюджетів реалізуються програми, спрямовані на фінансування водозберігаючих технологій. З цими ж проблемами стикаються Іспанія, Південь Франції, деякі інші регіони в Європейському Союзі. Тому ось це питання балансу і ефективного управління водними ресурсами, є надзвичайно критичним. Йому приділяється багато уваги. І починати тут потрібно від співпраці в науковій площині», – пояснила вона.

Що є найголовнішим

На завершення колективного інтерв’ю спікери виділили те, на чому потрібно у першу чергу сконцентруватись, аби євроінтеграція для України стала реальністю в найближчі роки?

«Кожен день на це працювати, євроінтегруватись всім, об’єднати зусилля для такої практичної євроінтеграції на всіх рівнях. Від громади до уряду і парламенту. Всім треба докластися, бо це від всіх нас залежить» – наголосив Ігор Абрам’юк.

Ольга Трофімцева зі свого боку підкреслила, що вступ до ЄС – не просто цивілізаційний вибір України, а той момент в історії країни, коли у нас якраз цього вибору немає: «Це не для європейців, не для галочки, не для виконання якихось планів і зобов’язань. Це для нас з вами, для нашого з вами майбутнього, наших дітей, для того, щоб наша країна розвивалась, причому не тільки в агросфері».

Захід відбувся в рамках проєкту «Євроінтеграція: просто про складне» за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

Український Кризовий Медія Центр 

Український агроекспорт давно вийшов за межі суто галузевої теми. Після початку повномасштабного вторгнення він став компонентом економічної та логістичної стійкості країни: від роботи портів і доступу до зовнішніх ринків до здатності компаній адаптуватися до нових маршрутів, витрат і торговельних правил. Тому важливо дивитися не лише на обсяги експорту, а й на структуру цього ринку – хто формує основні потоки та де зосереджені ключові експортні центри.

Агропродовольчий сектор традиційно є одним із ключових напрямів зовнішньої торгівлі України – у 2025 році він забезпечив 56,1% експортних надходжень країни, або $22,5 млрд. В цьому матеріалі, використовуючи дані YC.Market, аналітична команда зʼясовувала, які компанії експортують ключові товари, у яких регіонах вони зареєстровані та де зосереджена найбільша експортна виручка.

Найголовніше

• Серед п’яти досліджених товарних груп кукурудза має найчисельнішу групу експортерів у вибірці – 627 компаній. Це на 7,5% більше, ніж у пшениці, і у 2,4 раза більше, ніж у вибірці за соняшниковою олією.

• У вибірці за м’ясом птиці зафіксовано 25 компаній-експортерів – найменше серед п’яти досліджених товарних груп. Водночас найбільші експортери мають суттєву вагу в цій групі: три перші компанії сумарно експортували продукції за відповідним УКТ ЗЕД на 26,5-28 млрд грн, тоді як загальна сума експорту у вибірці становить 32,1-34,9 млрд грн.

• Компанії-експортери соняшникової олії вирізняються найвищою концентрацією серед масових товарних груп. Топ-11 експортерів мають сумарний експорт за відповідним УКТ ЗЕД у діапазоні 103-108,5 млрд грн. Загальна сума експорту у цій вибірці становить 154,7-174,2 млрд грн.

• Столиця входить до топ-2 регіонів за кількістю компаній у всіх п’яти досліджених вибірках товарних груп. Серед компаній, що експортували кукурудзу за відповідним УКТ ЗЕД, 16,3% зареєстровані в м. Києві, а їхня сума експорту становить 41,5-48 млрд грн. Серед компаній, що експортували пшеницю, у столиці зареєстровано 11,8% і їхня сума експорту становить 43,9-50,9 млрд грн.

• Окремі компанії повторюються у топ-11 кількох товарних груп*. ТОВ “АДМ ЮКРЕЙН” є у топ-11 чотирьох вибірок компаній-експортерів; ТОВ “КЕРНЕЛ-ТРЕЙД”, ТОВ “ЗАХІДНИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ”, ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД” і ТОВ СП “НІБУЛОН” – у трьох.

* Під товарною групою у цьому матеріалі мається на увазі агропродукція, відібрана за відповідним кодом УКТ ЗЕД, за яким в аналітичній системі YC.Market сформовано окрему вибірку компаній-експортерів.

Контекст: агроекспорт працює у новій логістиці й нових правилах

У 2025 році Україна зібрала 57,6 млн тонн зернових і 17,3 млн тонн олійних культур. Це створює ресурсну базу для експорту, але сама наявність отриманого врожаю вже не гарантує ринкової переваги. Маршрути, вартість перевезення, страхування, портова інфраструктура та доступ до ринків стали частиною конкурентоспроможності.

Відновлення морського експорту стало одним із ключових чинників адаптації. За даними Міністерства розвитку громад та територій, з початку роботи Українського морського коридору порти Великої Одеси обробили 120 млн тонн вантажів, із них 76 млн тонн – агропродукція. Лише у 2025 році через коридор перевезено понад 28 млн тонн вантажів, зокрема понад 15 млн тонн зерна. За оцінкою USDA, з 2023 до 2024 року частка кукурудзи, пшениці та соєвих бобів, експортованих морськими маршрутами, зросла з 80% до 92%. 

Регуляторний контекст теж змінився. Автономні торговельні заходи ЄС для України діяли до 5 червня 2025 року, а оновлена DCFTA набула чинності 29 жовтня 2025 року. Для експортерів це означає більшу увагу до квот, стандартів, прогнозованості поставок і маржинальності, особливо у товарах, чутливих для європейських виробників.

Як ми рахували?

Джерелом даних є аналітична система YC.Market. Вибірки компаній-агроекспортерів сформовано за фільтрами: компанії; категорія “імпорт – експорт”; експорт від 1 грн; показник “сума експорту за вибраними УКТ ЗЕД”. Період формування запитів у наданих таблицях (кінець квітня – початок травня 2026 року).

У дослідженні проаналізовано п’ять товарних груп: соняшникова олія, кукурудза, пшениця, соєві боби та м’ясо птиці. Регіон у картах – регіон реєстрації компанії або відповідного суб’єкта у даних YC.Market (цей показник не варто ототожнювати з місцем вирощування, виробництва або фізичного відвантаження продукції).

Суми експорту наведено у форматі діапазонів “від – до” з огляду на специфіку подачі аналітичної інформації в YC.Market. У кількох вибірках компанії на 10-й та 11-й позиціях мали однакові діапазони сум експорту, тому в рейтингах залишено топ-11 компаній без штучного відсікання однакових значень. Відсоткові показники в матеріалі використано для характеристики кількості компаній-експортерів у регіонах або частки компаній-експортерів у відповідній вибірці.

Соняшникова олія

Код УКТ ЗЕД: 1512 – олії соняшникова, сафлорова або бавовняна та їх фракції. У вибірці 259 компаній-експортерів.

Топ-11 експортерів мають сумарний експорт за відповідним УКТ ЗЕД у діапазоні 103-108,5 млрд грн. Загальна сума експорту у вибірці за соняшниковою олією становить 154,7-174,2 млрд грн. Найбільший показник має ТОВ “КЕРНЕЛ-ТРЕЙД” — 44-44,5 млрд грн.

Регіони з найбільшою кількістю компаній: Дніпропетровська область (40 компаній, 15,4% вибірки), м. Київ (39 компаній, 15,1% вибірки), Кіровоградська область (24 компанії, 9,3% вибірки), Одеська область (23 компанії, 8,9% вибірки)

Чотири перші регіони акумулюють 126 компаній, або 48,6% вибірки. За кількістю зареєстрованих компаній перша Дніпропетровська область, однак за сумою експорту за відповідним УКТ ЗЕД першість має м. Київ: 77,9-81,2 млрд грн.

Топ-11 експортерів за сумою експорту за вибраним УКТ ЗЕД:

1. ТОВ “КЕРНЕЛ-ТРЕЙД” (м. Київ) – 44-44,5 млрд грн

2. ДП “САНТРЕЙД” (м. Київ) – 20-20,5 млрд грн

3. ПП “ОЛІЯР” (Львівська область) – 6,5-7 млрд грн

4. ТОВ “АДМ ЮКРЕЙН” (м. Київ) – 6-6,5 млрд грн

5. ТОВ “СОЛЕО” (Одеська область) – 5,5-6 млрд грн

6. ТОВ “ДЕЛЬТА ВІЛМАР УКРАЇНА” (Одеська область) – 5-5,5 млрд грн

7. ТОВ “НІЖИНСЬКИЙ ЖИРКОМБІНАТ” (Чернігівська область) – 4,5-5 млрд грн

8. ТОВ “ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА” (Вінницька область) – 3-3,5 млрд грн

9. ТОВ “EНЕРГЕТИК ДНІПРО” (Дніпропетровська область) – 3-3,5 млрд грн

10. ТОВ “УКРОЛІЯ” (Полтавська область) – 3-3,5 млрд грн

11. ТОВ “ГРАДОЛІЯ РАФІНАЦІЯ” (Кіровоградська область) – 2,5-3 млрд грн

Кукурудза

Код УКТ ЗЕД: 1005 – кукурудза. У вибірці 627 компаній-експортерів.

Це наймасовіша вибірка серед п’яти товарних груп. Кукурудзу експортують 627 компаній: на 7,5% більше, ніж пшеницю, і у 2,4 раза більше, ніж соняшникову олію. Чотири перші регіони акумулюють 277 компаній, або 44,2% вибірки, а перша десятка регіонів – 79,7%.

За сумою експорту регіональна концентрація відрізняється від розподілу за кількістю компаній. На компанії, зареєстровані в м. Києві, припадає 41,5-48 млрд грн експорту кукурудзи за відповідним УКТ ЗЕД. Топ-11 експортерів мають сумарний експорт у діапазоні 44-49,5 млрд грн за загальної суми експорту у вибірці 99,8-117,8 млрд грн.

Регіони з найбільшою кількістю компаній: м. Київ (102 компанії, 16,3% вибірки), Чернігівська область (65 компаній, 10,4% вибірки), Вінницька область (57 компаній, 9,1% вибірки), Київська область (53 компанії, 8,5% вибірки).

Топ-11 експортерів за сумою експорту за вибраним УКТ ЗЕД:

1. ТОВ “КЕРНЕЛ-ТРЕЙД” (м. Київ) – 6,5-7 млрд грн

2. ТОВ “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА” (м. Київ) – 6,5-7 млрд грн

3. ТОВ СП “НІБУЛОН” (Миколаївська область) – 5-5,5 млрд грн

4. ТОВ “АДМ ЮКРЕЙН” (м. Київ) – 4,5-5 млрд грн

5. ТОВ “ЗАХІДНИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ” (Тернопільська область) – 4,5-5 млрд грн

6. ТОВ “ГРАНОВА УКРАЇНА” (м. Київ) – 4-4,5 млрд грн

7. ТОВ “В АГРО” (м. Київ) – 3-3,5 млрд грн

8. ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД” (Вінницька область) – 3-3,5 млрд грн

9. СТОВ “ДРУЖБА-НОВА” (Чернігівська область) – 3-3,5 млрд грн

10. ПІІ “БУНГЕ ЮКРЕЙН” (м. Київ) – 2-2,5 млрд грн

11. ТОВ “ЛЕДЕСМА АГРО” (м. Київ) – 2-2,5 млрд грн

Пшениця

Код УКТ ЗЕД: 1001 – пшениця і суміш пшениці та жита (меслин). У вибірці 583 компанії-експортери.

У цій вибірці шість перших регіонів акумулюють 317 компаній-експортерів, або 54,4% вибірки; а 13 перших регіонів — 500 компаній, або 85,8%. За кількістю компаній першими є м. Київ та Одеська область. Відповідно за сумою експорту за визначеним УКТ ЗЕД найбільший показник має столиця: 43,9-50,9 млрд грн.

Топ-11 експортерів пшениці мають сумарний експорт за відповідним УКТ ЗЕД у діапазоні 45-50,5 млрд грн. Загальна сума експорту у вибірці за пшеницею становить 94,1-111,5 млрд грн. Це свідчить про помітну роль великих трейдерів у цій товарній групі.

Регіони з найбільшою кількістю компаній: м. Київ (69 компаній, 11,8% вибірки), Одеська область (64 компанії, 11% вибірки), Кіровоградська область (53 компанії, 9,1% вибірки), Вінницька область (46 компаній, 7,9% вибірки), Сумська область (43 компанії, 7,4% вибірки), Чернігівська область (42 компанії, 7,2% вибірки).

Топ-11 експортерів за сумою експорту за вибраним УКТ ЗЕД:

1. ТОВ “ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ УКРАЇНА” (м. Київ) – 7,5-8 млрд грн

2. ТОВ “КЕРНЕЛ-ТРЕЙД” (м. Київ) – 7-7,5 млрд грн

3. ТОВ “ЗАХІДНИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ” (Тернопільська область) – 6-6,5 млрд грн

4. ТОВ “АТ КАРГІЛЛ” (м. Київ) – 4,5-5 млрд грн

5. ТОВ СП “НІБУЛОН” (Миколаївська область) – 4-4,5 млрд грн

6. ПІІ “БУНГЕ ЮКРЕЙН” (м. Київ) – 3,5-4 млрд грн

7. ТОВ “АДМ ЮКРЕЙН” (м. Київ) – 3-3,5 млрд грн

8. ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД” (Вінницька область) – 3-3,5 млрд грн

9. ТОВ “ГРАНОВА УКРАЇНА” (м. Київ) – 2,5-3 млрд грн

10. ТОВ “АЛЬФА СМАРТ АГРО” (м. Київ) – 2-2,5 млрд грн

11. ТОВ “БРУКЛІН-КИЇВ” (Одеська область) – 2-2,5 млрд грн

Соєві боби

Код УКТ ЗЕД: 1201 – соєві боби, подрібнені або неподрібнені. У вибірці 421 компанія-експортер.

За кількістю компаній соєві боби мають ширший регіональний розподіл, ніж окремі інші товарні групи. Так, топ-11 компаній-експортерів мають сумарний експорт за відповідним УКТ ЗЕД у діапазоні 16,7-20,4 млрд грн відповідно до за загальної суми експорту у вибірці, яка становить 37,3-44,8 млрд грн. Водночас, на компанії, зареєстровані в м. Києві, припадає 9,4-11,3 млрд грн.

Регіони з найбільшою кількістю компаній: м. Київ (62 компанії, 14,7% вибірки), Сумська область (36 компаній, 8,6% вибірки), Київська область (33 компанії, 7,8% вибірки), Житомирська область (31 компанія, 7,4% вибірки).

Топ-11 експортерів за сумою експорту за вибраним УКТ ЗЕД:

1. ТОВ “АГРО ФОНД” (Волинська область) – 3-3,5 млрд грн

2. ТОВ “ЗАХІДНИЙ КОНТЕЙНЕРНИЙ ТЕРМІНАЛ” (Тернопільська область) – 3-3,5 млрд грн

3. ТОВ “В АГРО” (м. Київ) – 2,5-3 млрд грн

4. ТОВ “ПУЛЬСІТЕК МАЙНД” (Львівська область) – 1,5-2 млрд грн

5. ТОВ “ЕРІДОН ЕЛЕВАТОР” (Київська область) – 1,5-2 млрд грн

6. ТОВ “АДМ ЮКРЕЙН” (м. Київ) – 1-1,5 млрд грн

7. ТОВ “КВАНТЕРОН ЛЮКС” (Львівська область) – 1-1,5 млрд грн

8. ТОВ “ПВТ” (м. Київ) – 950 млн-1 млрд грн

9. ТОВ “АГРОПРОСПЕРІС ТРЕЙД” (Вінницька область) – 900-950 млн грн

10. ТОВ СП “НІБУЛОН” (Миколаївська область) – 650-700 млн грн

11. ПрАТ “ЗЕРНОПРОДУКТ МХП” (Київська область) – 650-700 млн грн

Примітка до даних: у цьому переліку ПрАТ “ЗЕРНОПРОДУКТ МХП” має статус “в стані припинення”.

М’ясо птиці

Код УКТ ЗЕД: 0207 – м’ясо та їстівні субпродукти свійської птиці, свіжі, охолоджені або морожені. У вибірці 25 компаній-експортерів.

Експорт м’яса птиці має виразну корпоративну концентрацію. Три перші експортери мають сумарний експорт за відповідним УКТ ЗЕД у діапазоні 26,5-28 млрд грн. Для порівняння, загальна сума експорту у вибірці за м’ясом птиці становить 32,1-34,9 млрд грн. Топ-11 компаній разом мають 31,8-34,5 млрд грн, тобто охоплюють майже весь обсяг експорту, зафіксований у цій вибірці.

Регіони з найбільшою кількістю компаній: Львівська область (4 компанії, 16% вибірки), м. Київ (3 компанії, 12% вибірки), Вінницька область (2 компанії, 8% вибірки), Волинська область (2 компанії, 8% вибірки), Дніпропетровська область (2 компанії, 8% вибірки), Тернопільська область (2 компанії, 8% вибірки), Черкаська область (2 компанії, 8% вибірки).

Топ-11 експортерів за сумою експорту за вибраним УКТ ЗЕД:

1. ТОВ “ВІННИЦЬКА ПТАХОФАБРИКА” (Вінницька область) – 10-10,5 млрд грн

2. ПрАТ “МИРОНІВСЬКА ПТАХОФАБРИКА” (Черкаська область) – 10-10,5 млрд грн

3. ПрАТ “МХП” (Київська область) – 6,5-7 млрд грн

4. ТОВ “ПТАХОКОМПЛЕКС “ДНІПРОВСЬКИЙ” (Дніпропетровська область) – 2,5-3 млрд грн

5. ТОВ “УПГ-ІНВЕСТ” (Чернівецька область) – 1-1,5 млрд грн

6. ТОВ “АГРО-ОВЕН” (Дніпропетровська область) – 750-800 млн грн

7. ФГ “УЛАР” (Львівська область) – 700-750 млн грн

8. ТОВ “РІВЕРСАЙД ГРУП” (м. Київ) – 100-150 млн грн

9. Філія «Кам’янець-Подільська» ТОВ «Аграрний холдинг Авангард» (Хмельницька область) – 100-150 млн грн

10. ТОВ “ВВК ГРУП” (Вінницька область) – 85-90 млн грн

11. ТОВ “Агроль” (Львівська область) – 80-85 млн грн

Що видно на перетині товарних груп та регіонів

Зернові товарні групи вирізняються найбільшою кількістю компаній у вибірках – за кукурудзою та пшеницею зафіксовано сотні експортерів, однак значна частина суми експорту все одно зосереджена у великих трейдерів і компаній, зареєстрованих у м. Києві.

Соняшникова олія має вужчу вибірку компаній-експортерів порівняно з кукурудзою, пшеницею та соєвими бобами, але сума експорту помітно зосереджена серед топових гравців. Експортери соєвих бобів мають ширший регіональний розподіл, ніж експортери м’яса птиці та соняшникової олії. Водночас топ-11 компаній у цій товарній групі мають сумарний експорт за відповідним УКТ ЗЕД у діапазоні 16,7-20,4 млрд грн за загальної суми експорту у вибірці 37,3-44,8 млрд грн.

Група експорту м’яса птиці помітно відрізняється від групи експорту рослинницьких товарів – за кількістю компаній регіональна структура виглядає відносно розподіленою, але за сумою експорту вона значною мірою залежить від кількох великих виробників. 

Дані YC.Market показують, що структура українського агроекспорту суттєво відрізняється залежно від товарної групи. Найбільшу кількість компаній-експортерів зафіксовано у вибірках за кукурудзою та пшеницею, тоді як м’ясо птиці має найвужчу вибірку й помітну залежність від кількох великих виробників. Група експортерів соняшникової олії вирізняється значною концентрацією суми експорту серед найбільших компаній, а компанії-експортери соєвих бобів мають ширший регіональний розподіл порівняно з окремими іншими товарними групами. м. Київ стабільно залишається одним із ключових центрів за місцем реєстрації компаній-експортерів, особливо у зернових культур і соняшникової олії. 

Минулого тижня в Європейському парламенті відбувся спільний захід, організований асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) та Організацією “Дунайська Соя”, присвячений обговоренню перспектив формування Європейської протеїнової стратегії та ролі України у зміцненні продовольчої безпеки Європейського Союзу. 

У межах дискусії представники європейських інституцій, урядових структур, бізнесу та галузевих асоціацій розглянули ключові виклики забезпечення ЄС рослинними білками, а також можливості розвитку партнерства з Україною як важливим виробником сої та інших білкових культур.

Нині ЄС стикається зі значним дефіцитом рослинного білка – близько 3 млн тонн виробництва сої проти 35 млн тонн споживання. Такий дисбаланс підриває конкурентоспроможність і стратегічну автономію аграрного сектору ЄС, посилює залежність від обмеженого кола зовнішніх постачальників та створює ризики для продовольчого суверенітету. 

Водночас Європейська Комісія має намір представити до літа цього року План дій ЄС у сфері зміцнення доступу до білків (EU Protein Action Plan) – комплексний пакет заходів щодо формування збалансованої і екологічно сталої виробничої бази джерел білків, яка буде включати як рослинні білковмісні культури, так і сектор тваринництва, а також заходів щодо диверсифікації джерел імпорту білковмісних культур для продовольчих і кормових, а також заходів з підтримки досліджень та інновацій з тематики виробництва білків. Відповідно, Комісія очікує на активні пропозиції стейкхолдерів, зокрема від українських аграріїв як важливих європейських постачальників білковмісних культур.

Як зазначив заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький, Україна вже є частиною європейської агропродовольчої системи, а соя є одним із найяскравіших прикладів її інтеграції в європейські ланцюги створення доданої вартості: «Україна виробляє понад 6 млн тонн сої, значна частина якої постачається на ринок ЄС, що підтверджує не тільки наявний майбутній потенціал, а вже чинну ефективну модель співпраці. Водночас близько 25% не-ГМ сої виробляється за сертифікованими стандартами сталого виробництва, зокрема в межах програм на кшталт Protein Partnership Programme. Це свідчить про реальні системні зміни – від простого експорту сировини до участі в європейських ланцюгах доданої вартості, де дедалі більшого значення набувають переробка, простежуваність і відповідність стандартам, а не лише обсяги постачання».

Зі свого боку, генеральна директорка Організації “Дунайська Соя” Орелі Турно відзначила Україну як надійного партнера у зміцненні продовольчої безпеки Європи шляхом диверсифікації ланцюгів постачання сої. З огляду на те, що приблизно 90 % імпорту ЄС надходить із Бразилії, США та Аргентини, вона наголосила: хоча Європа й повинна збільшити власне виробництво, вона й надалі залежатиме від імпорту, тому диверсифікація має вирішальне значення. «Нам потрібно думати більш регіонально», — сказала вона, підкресливши значний виробничий потенціал України та відповідність її стандартів вимогам ЄС, що забезпечує рівні умови для всіх учасників ринку. Сертифікована соя з України, вироблена за умов, еквівалентних вимогам ЄС, вже становить значну частку не-ГМ сої, що надходить до ЄС. Вона наголосила, що ця співпраця ґрунтується на практичних, ринково-орієнтованих рішеннях, а системи сертифікації, такі як Europe Soya, підтримують стабільні та прозорі ланцюги створення вартості. Однак узгоджена політична база залишається ключовою для розширення цих зусиль.

За словами керівника європейського офісу УКАБ Назара Бобицького, на тлі зростаючої стратегічної ролі України у забезпеченні європейських агропродовольчих ланцюгів, важливо працювати над усуненням регуляторних бар’єрів: «Останні три роки торговельні відносини між Україною та ЄС в агросекторі чітко продемонстрували значний потенціал синергій, особливо для переробної промисловості ЄС. Водночас надмірне регулювання у сфері кліматичної та екологічної політики, зокрема EUDR і RED III, може стати бар’єром для реалізації цього потенціалу. Українські виробники вже інвестують у відповідність цим вимогам, однак складність ланцюгів постачання потребує спрощення процедур належної перевірки. У середньо- та довгостроковій перспективі умови інтеграції України до ЄС, включно з питаннями аграрної політики та використання засобів захисту рослин, визначатимуть глибину та ефективність спільних протеїнових ланцюгів вартості».

Захід у Європейському парламенті підтвердив, що формування ефективного європейського протеїнового плану дій потребує не лише політичних рішень, а й практичної взаємодії між усіма учасниками ринку. Україна вже відіграє важливу роль у цьому процесі, демонструючи готовність до адаптації, впровадження стандартів та розвитку сталих ланцюгів створення доданої вартості.

Подальше поглиблення співпраці між Україною та ЄС, усунення регуляторних бар’єрів і масштабування вже дієвих рішень створюють передумови для зміцнення продовольчої безпеки, конкурентоспроможності та стратегічної автономії Європи.

Про Асоціацію «Дунайська Соя»:

Асоціація «Дунайська Соя» є неприбутковою, незалежною організацією з членським підходом, головний офіс якої знаходиться у Відні. Візією організації є стале, безпечне та забезпечення білком європейського походження. Для досягнення цієї мети «Дунайська Соя» підтримує, з-поміж іншого, стале виробництво сої в Європі та розвиток регіональних ланцюгів доданої вартості. 

Наприкінці 2025 року Асоціація «Дунайська Соя» підбила підсумки виробництва сої в Україні.  

Микола Биков, агроном-консультант Асоціації «Дунайська Соя», як і належить агрономам-професіоналам, концептуально розтлумачив журналістам, чим характерний був український ринок сої у 2025 році.

Не характерним минулий рік був погодою у ті місяці, коли рослинам треба  був сталий ріст. Але ж, усі знають, що в погоди немає поганої погоди, є лише… недоречна злива, раптовий вітер і холод. Наприклад, травень 2025 року був нетрадиційно холодним. Внаслідок переміщення серії циклонів на всій території України пройшли дощі, у західній частині країни – сильні дощі, часом зливи та град, спостерігалися грози, відмічалися сильні пориви вітру. І в час посіву, і в час визрівання була несприятлива погода.

Але крім погоди на врожайність впливають ще й технології виробництва, бо соя вередлива культура, як і деякі жінки: то їй погоду подавай теплу, то машину вищого класу. Але не все залежить від марки машини, головне, хто нею керує. А хто в селі головний, правильно, агроном, бо саме він знає технології вирощування сільськогосподарських культур.

Ось що говорить агроном-аналітик Микола Биков: «Частина виробників використала гібриди/сортимент, які виявилися менш адаптованими до умов конкретних регіонів та посушливого літа 2025, що призвело до нижчої врожайності в центральних та південних областях. Для багатьох господарств універсальний підбір сортів без урахування регіональних особливостей — це технологічний недолік.

Самі ж виробники сої відзначали, що традиційні технологічні схеми (планові строки сівби, стандартні норми добрив і гербіцидів), розраховані на «нормальні» роки, не враховують екстремальних погодних коливань 2025 року — зокрема посуху влітку та нерівномірні опади. Такі «універсальні» технологічні карти не забезпечили очікуваного рівня врожайності».

Отже технології разом з погодою вплинули, як на збереження врожаю, так і на його зниження. І хоч українські аграрії й вийшли на 2.3 тонни з гектара, все ж це не характерно для наших полів, були роки й кращі.

Але коли мовиться про сою, завжди згадують про ГМО. Це не дивно, адже соя це харчова культура, а ми не хочемо споживати казна що. Отже, хто дасть гарантії, що те чи те насіння сої, яким фермери засівають українські поля, дійсно не містить ГМО? Як можна гарантувати, що продукти з написом на упаковці «Без ГМО», які українці купують у крамницях, дійсно не містить ГМО? Ніхто!

Але ж і сільськогосподарським працівникам, і мільйонам споживачів хочеться знати, як і на яких етапах виробництва, соя може «заразитися»  генно-модифікованими організмами. Для цієї важливої мети Австрійська агенція розвитку «Дунай Соя» розробила для дотичних до вирощування сої пам’ятку «8 джерел забруднень ГМО». Там вказано, що ГМО може з’явитися не лише через посів неякісного насіння сої, є для цього набагато більше шляхів. Забруднення може відбутись у 8 основних точках вздовж ланцюга постачання при виробництві харчових продуктів і кормів.

-         1. ЧИСТОТА НАСІННЯ.

100 точок уразливості при виробництві насіння роблять чистоту насіння критичною.

-         2. ПОСІВНА ТЕХНІКА.

ГМ насіння при змішуванні в сіялці може призвести до забруднення  під час висіву. Ретельне очищення техніки є обов’язковою умовою.

-         3. ЗАБРУДНЕННЯ В ПОЛІ.

Перенесення вітром чи комахами, так зване перехресне запилення, може забруднити поле ГМО. Встановлення ізолюючих відстаней та буферних зон є ключем до подолання цієї проблеми.

-         4. ЗБИРАЛЬНА ТЕХНІКА.

Спільне використання техніки під час збирання врожаю збільшує ймовірність забруднення.

-         5. ТРАНСПОРТУВАННЯ.

Ризик забруднення зростає зі збільшенням числа операторів в ланцюгу постачання.

-         6. ЗБЕРІГАННЯ.

Елеватори є одним з основних джерел домішок в ланцюгу постачання.

-         7. ОЛІЙНОЕКСТРАКЦІЙНІ ЗАВОДИ.

Перехід виробничого процесу із ГМ сировини на не-ГМ вимагає повної зачистки об’єкту із подальшим 2-х годинним промиванням переробної лінії. Навіть при цьому можливе виявлення 1% ГМО.

-         8. ВИРОБНИЦТВО ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТА КОРМІВ.

На даному етапі часто відбувається перехресне забруднення. Для уникнення контамінації ГМО потрібне додаткове навчання та тренінги персоналу, а також ретельний аналіз вхідної сировини.  

Для встановлення в Україні культури землеробства австрійська Асоціація «Дунайська Соя» розпочала кампанію з підтримки фермерів. Це має допомогти їм і з технологіями виробництва сої, і з очищенням посівного матеріалу від ГМО, а в підсумку вийти на органічне виробництво. За три роки програма охопила 12 регіонів. Агарні виробники зі земельним банком до 1000 га отримали часткову компенсацію 15% інвойсу (з боку Дунайської Сої) від вартості придбаного оригінального насіння не-ГМ сої під посівну кампанію на загальну суму 7.5 млн.грн. Також малі виробники безоплатно отримали пачки тест-смужок на ГМО та прослухали тренінг щодо їх використання.

Для чого вся ця підтримка фермерів?

Часто насіння невідомого походження (заражене ГМ у більшості випадків) або не оригінальне ГМ насіння використовується малими фермерами протягом багатьох років поспіль. У поєднанні з НЕ належною технологією вирощування це призводить до того, що середня врожайність сої в малих фермерів становить 19,8 ц/га порівняно з урожайністю 27,5 ц/га в агрокомпаніях (за даними Держстату 2021).

У підсумковій зустрічі з журналістами своїми думками про минулий соєвий рік поділилися: Володимир Пугачов, виконавчий директор Східного відділення Асоціації «Дунайська Соя», Анастасія Радюк, менеджер з якості, Ірина Корчагіна, ПР менеджер.  

На кінець передноворічної зустрічі, під ялинку, до святкового столу, якраз доварився і глінтвейн «Альпійський» з самої Австрії. Кажуть, без ГМО.

Олесь ПАСІЧНИЙ, агенція БІЗРЕЛІЗ

4 November 2025 Frankfurt, Germany

We are excited to announce that registration is now open for the Non-GM Soy Conference 2025. The event will provide valuable insights into regulatory developments, sustainability standards, and global non-GMO availability. Don’t miss our expert panel discussion on the balance between real impact and marketing in sustainable business. Explore the programme outline and secure your spot.

nongmomarket.com

Щороку кожної третьої неділі вересня в Україні відзначають День працівника лісу – це професійне свято всіх, хто дотичний до лісу, лісоохоронної, деревообробної та лісозаготівельної галузей. У звʼязку з цим команда YC.Market дослідила регіональний розподіл субʼєктів господарювання, кількість компаній та фізичних осіб-підприємців (ФОПів) та прослідкувала динаміку реєстраційта припинень компаній і ФОПів у 2024 - 2025 рр. за класифікацією видів економічної діяльності (КВЕДом) “Лісове господарство та лісозаготівлі”.

Регіональний розподіл

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР), найбільше суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність у сфері лісового господарства та лісозаготівлі, зосереджено у Житомирській (1157), Рівненській (1151), Івано-Франківській (1074), Вінницькій (1058) та Закарпатській (976) областях. Натомість найменше зареєстрованих суб’єктів у цій сфері — в Тернопільській (291), Кіровоградській (398), Миколаївській (461), Полтавській (510) та Сумській (578) областях. 

Скільки компаній у лісогосподарчій сфері зареєстровано в Україні

Якщо аналізувати кількість зареєстрованих компаній, то перше місце поділяють 3 регіони з однаковою кількістю компаній – 311: м. Київ, Київська область,  Закарпатська область.

Замикають пʼятірку лідерів Львівська (267) та Івано-Франківська області (230). 

Натомість найменше компаній у цій сфері зареєстровано у Кіровоградській (55), Тернопільській (69), Полтавській (92), Сумській (97) та Миколаївській (99) областях.

Активність ФОПів у лісовій галузі

Найбільша кількість ФОПів, зареєстрованих за КВЕДом “Лісове господарство та лісозаготівлі”, зосереджена в Рівненській (980), Житомирській (971), Вінницькій (886), Івано-Франківській (844) та Хмельницькій (696) областях.

Натомість найменше ФОПів у цій сфері зареєстровано у Тернопільській області (222), м. Києві (292), Кіровоградській (343), Миколаївській (362) та Полтавській областях (418).

Динаміка реєстрацій та припинень ФОПів у лісообробній сфері.

У 2024 році спостерігалося відносно стабільне співвідношення між кількістю новостворених та припинених ФОПів у кожному кварталі.

Щодо кількості новостворених ФОПів в лісовій сфері: помітне відновлення в ІІ кварталі 2025 року після падіння наприкінці 2024-го. У 2024 році спостерігалося певне уповільнення: ІІ і ІІІ квартали 2024 року були майже ідентичними за кількістю нових ФОПів, проте в IV кварталі відбувся різкий спад реєстрацій — майже вдвічі порівняно з попереднім періодом.

З початку 2025 року ситуація почала вирівнюватися, а в ІІ кварталі зафіксовано відчутне пожвавлення: кількість нових ФОПів подвоїлася у порівнянні з І кварталом 2025 року і перевищила показники будь-якого з кварталів 2024-го. Щодо припинень ФОПів, то тут ситуація залишається стабільною: кількість припинення майже не змінюється впродовж 2024 та 2025 років.

16 липня 2025 року Верховна Рад України ухвалила законопроект № 13157, згідно якого запроваджується з першого серпня 2025 року 10% мито на експорт ріпаку і сої. Якщо він стане законом після підписання його президентом, то викличе двоякі напрямки розвитку аграрного сектору економіки України. З одного боку це примус до місцевої переробки названих культур, а з іншого, це зменшення  доходів, адже за один день фермери не перекваліфікуються з експортерів зерна на виробників готової продукції. І це ж уже не перший раз вводяться подібні мита. У 1918 році «це вже ж було…», але з приходом нової влади їх відмінили, а тепер знову стара-нова влада наступає на ті ж самі граблі.

У всякому разі, Уряду бажано б розробити амортизаційну подушку для фермерів, тобто програму підтримки с/г підприємств на час їхнього перетворення з кокона в метелик. Адже треба і обладнання закупити для переробки, і кадри навчити, врахувати маркетингові витрати і головне - знайти ринки збуту готової продукції, адже до цього фермери займалися лише продажем сировини. І хоча ринок, наприклад, сої у нас під боком, тобто в ЄС, і потреби в сої там дуже великі (35 млн.т), пробитися на прилавки тамтешніх крамниць уже з готовою продукцією з сої не так і просто.

У таких кризових випадках на допомогу фермерам приходить не лише держава, а й такі громадські організації, як Асоціація «Дунайська соя». Асоціація, зі штаб-квартирою у Відні, в рамках Протеїнового партнерства з 2012 року допомагає українським виробникам сої вийти на ринок ЄС. Для цього вона сприяє вирощуванню сої регіонального походження відповідно до чітко визначених стандартів якості, проводить безкоштовну сертифікацію не-ГМ сої на відповідність критеріям сталості ЄС, знаходить європейських контрагентів, проводить тренінги для фермерів щодо сталого ефективного вирощування сої за зміни клімату, переробки та збуту, сприяє налагодженню внутрішньої системи якості на підприємстві.

Згідно Програми ЄС про Протеїнове партнерство Українське відділення Асоціації підтверджує статус відсутності вирубки лісів та знижені значення СО2  для оформлення вивозу сої в Європу. Цю критично важливу екологічну умову необхідно виконувати усім експортерам сої згідно з новим регулюванням ЄС, тобто Директивою 2023/1115, інакше в Європі ніхто не купить вашу продукцію.  

Екологічні вимоги ЄС дуже важливі для України і відносно до майбутньої євроінтеграції, і відносно торгівлі українською соєю ще до вступу України в ЄС. На цьому наголосив виконавчий директор Асоціації «Дунайська соя» Володимир Пугачов на нещодавній зустрічі з журналістами: «Вимоги ЄС щодо знеліснення полів при вирощуванні сої стали одним з основних критеріїв допуску сої на ринок ЄС і почали поширюватися  на інші культури».  

Є ще один важливий критерій якості сої , це ї ї - НЕ генно-модифікованість. Деякі країни не звертають уваги на цей критерій і вирощують все, що попаде під руку і те, що дешевше. Тим більше, при роботі з посівами фермер інколи й сам не знає що сіє. Якщо зі 100% сої попаде (навіть випадково) 10 % сої генно-модифікованої, тоді й інші 90 % вважатимуться ГМО. І як би фермер не старався, дуже важко контролювати чистоту посівів. Тому й важлива сертифікація не-ГМ сої, яку проводить асоціація «Дунайська соя».

«Генно-модифікована соя в Україні є, але вона не є в більшості і ГМО ліній не зареєстровано. З 2026 року опір ГМ сої в ЄС значно зросте», - звертає увагу Володимир Пугачов. І це правильно, ми хоч з 1991 року стали ідеологічними мутантами і більше не страждаємо на всякі «ізми», нас з кожним технологічним досягненням усе більше хвилює мутація харчових продуктів, адже наука не стоїть на місці, а її вплив на наше здоров’я зразу й не розпізнаєш. І хоча 80 % сої і де на промислові потреби, наша турбота за своє здоров’я розповсюджується на всі продукти, які попадають на наш стіл.

Олесь ПАСІЧНИЙ, агенція БІЗРЕЛІЗ

25.07.2025

Міністерство аграрної політики та продовольства України долучилося до програми технічної допомоги «Архітектура відновлення та реформ в Україні» (URA), яка запроваджена Європейським банком реконструкції та розвитку (ЄБРР) у партнерстві з Європейським Союзом для підтримки важливих процесів відновлення та реформ. URA реалізується за фінансової підтримки Багатостороннього донорського фонду стабілізації та сталого розвитку України ЄБРР. Учасниками Фонду є Австрія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Латвія, Нідерланди, Норвегія, Польща, Словенія, Швеція, Швейцарія, Велика Британія, США та Європейський Союз.

Про це повідомив Міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль.

«Офіс відновлення та реформ (Recovery and Reform Delivery Office або RDO) та Команди підтримки відновлення та реформ (Recovery and Reform Support Teams або  RSTs) вже функціонують при Кабінеті Міністрів України та шести міністерствах. І відтепер така команда працюватиме і в Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Її завдання — надання технічної допомоги у підвищенні спроможності щодо розробки та впровадження пріоритетних стратегій та програми реформ, а також формування політик у пріоритетних сферах», - наголосив Віталій Коваль.

Зокрема:

• залучення інвестицій фінансування в агросектор,

• ефективне управління землями та водними ресурсами,

• розвиток зрошення,

• сталий розвиток харчового виробництва,

• сприяння аграрній торгівлі,

• адаптація до зміни клімату та інше.

RST також підтримуватиме нас у процесі євроінтеграції. Зокрема шляхом допомоги у підготовці до двосторонніх зустрічей Україна–ЄС у межах Угоди про асоціацію та процесу вступу до ЄС.

«Маємо великі очікування від цього партнерства. Сподіваюсь, до команди RST долучаться найкращі фахівці аграрної галузі. Тож стежте за оголошеннями про відкриті конкурси — і долучайтеся до змін», - підкреслив Міністр.

«Дунайська Соя» вже третій сезон компенсуватиме українським фермерам часткову вартість оригінального насіння не-ГМ сої.

Асоціація «Дунайська Соя» продовжує активну підтримку українських фермерів, оголошуючи запуск Проєкту підтримки малих фермерів, які вирощують не-ГМ сою.

Приймання заявок буде розпочато 10 травня 2025 року.

Ця ініціатива вже третій рік поспіль допомагає агровиробникам України компенсувати 15% вартості оригінального сертифікованого насіння не-ГМ сої, підтримуючи перехід до сталих агропрактик, що відповідають європейським стандартам.

Як і в попередні два роки активність спрямована на сільгосппідприємства площею до 1000 га, які не є частиною агрохолдингів та кінцевими бенефіціарами є громадяни України.

Основна умова участі — використання сортів сої, внесених до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні.

«За два роки проекту ми побачили реальні результати: фермери отримують суттєвий приріст врожайності — в середньому на 10 ц/га більше порівняно з регіональним середнім показником. Це доводить, що використання оригінального сертифікованого насіння —є довгостроковими інвестиціями у прибутковість та сталий розвиток господарства, — зазначає керівник проекту Анастасія Радюк. — У третьому сезоні ми продовжуємо підтримувати українських фермерів, адже кожен успішний агровиробник — це внесок у європейське майбутнє України».

У проекті поточного сезону можуть взяти участь 15 фермерських господарств з усієї України, за винятком територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Проект проходить у період з 10 травня по 30 листопада, при цьому заявки будуть прийматися до 31 липня 2025 року.

За перші два сезони до проекту долучились вже понад 50 фермерських господарств із 12 регіонів України, які отримали компенсації загалом понад 2 мільйони гривень. Крім того, учасники проекту отримують додаткову підтримку — експрес-тести на виявлення ГМО в сої та консультації щодо сертифікації відповідно стандартів не-ГМ виробництва Асоціації «Дунайська Соя».

Для участі у проекті необхідно заповнити відповідну заявку та надати документи, що підтверджують придбання сертифікованого насіння. Детальніше на офіційному сайті Проекту:

https://www.donausoja.org/uk/soya-farmers-support-in-ukraine/

Про Асоціацію «Дунайська Соя»:

Асоціація «Дунайська Соя» є неприбутковою, незалежною організацією з членським підходом, головний офіс якої знаходиться у Відні. Візією організації є стале, безпечне та забезпечення білком європейського походження. Для досягнення цієї мети «Дунайська Соя» підтримує, з-поміж іншого, стале виробництво сої в Європі та розвиток регіональних ланцюгів доданої вартості. Два сертифікати «Дунайська Соя»/ «Європейська Соя» надаються не-ГМ соєві продукти контрольованого походження та якості з Дунайського регіону та Європи.

Асоціація «Дунайська Соя» об'єднує понад 330 членів у 27 країнах.

Відбулися перші аукціони з постачання рибної продукції вітчизняного виробництва для

забезпечення військовослужбовців Збройних сил України.

Аукціон відбувся на платформі Prozorro в рамках оновленої моделі постачання 3PL (для у м. Києва

та Київської обл.) продукції на потреби Збройних Сил України, який був оголошений Державним

оператором тилу.

На аукціоні були представлені чотири лоти.

Лот №1 «Сайда, тріска» - аукціон не відбувся, не подався жоден учасник.

Лот №2 «Товстолоб» (26 880,00 грн) подалися 2 учасника (ПП «Посейдон плюс», ТОВ «Чорномор

Морепродукт»). Переможець - ПП «Посейдон плюс» (26 308,78грн).

Лот №3 «Короп» (70 400,00 грн) подалися 3 учасника (ПП «Посейдон Плюс», ТОВ «Чорномор

Морепродукт», ТОВ «Фішман Трейдинг»). Переможець – ПП «Посейдон Плюс» (66 400,00 грн).

Лот №4 «Форель» (693 268,80 грн). Переможець ТОВ «Фішман Трейдинг» (663 768,00 грн). Був

лише один учасник. 

«Це ще один важливий крок до реалізації ініціативи Мінагрополітики з імпортозаміщення та

підтримки вітчизняного виробника. Адже, нагадаю, у 2024 році в Україні закуплено іноземної

риби більш як на 1 мільярд доларів. Сьогодні вітчизняні виробники готові закривати державні

замовлення українською рибою. Ми бачимо реальний потенціал нашої рибної галузі – і будемо

його розвивати», – наголосив Міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль.

Міністр відзначив: результати аукціону говорять самі за себе: 

На імпортний лот із сайдою та тріскою — жодного учасника.

А от на українські товстолоб, короп і форель — активна конкуренція серед постачальників. 

За словами Віталія Коваля, Державний оператор тилу вже працює над розширенням номенклатури

– щоб у наступних аукціонах українських позицій було ще більше. Це дасть змогу зміцнити

внутрішній ринок, створити робочі місця, скоротити логістику і підвищити продовольчу безпеку.

«Перші аукціони із закупівлі риби для потреб ЗСУ показали, що постачальники готові

забезпечувати державні замовлення саме українською продукцією. На лоти з імпортною рибою –

такою як сайда чи тріска – взагалі не надійшло жодної пропозиції. Це свідчить про реальний

потенціал вітчизняного виробника. Подальша переорієнтація державних закупівель на українську

рибу – це крок, який позитивно вплине на розвиток усієї рибної галузі», – зауважив голова

Держрибагентства Владислав Невеселий.

«ДОТ підтримує ініціативу українських виробників рибної продукції – постачати Збройним 

Силам Україні ширший асортимент і більші обсяги. Тому також ми вже надали пропозиції щодо 

розширення номенклатури каталогу новими позиціями риби саме вітчизняного виробництва.

Рибна продукція не є унікальною. Проте українська продукція має ряд особливостей, які можуть

бути вигідніше відносно імпортних аналогів. Як мінімум, гнучкість логістичного ланцюжка вища,

а терміни поставок – коротші», – зазначає Галина Літош, директорка програми харчування ДОТ.

Вся риба буде поставлена для забезпечення військовослужбовців ЗСУ, які служать в Києві та

Київській області.

Країни ЄС дещо зменшать посівні площі під соєю в 2025 році (близько -5%), утім вони лишаються на історично високому рівні після рекорду минулого року, - інформує прес-служба Асоціації «Дунайська Соя». 

«Соєва галузь в ЄС продовжувати демонструвати тверду прихильність принципам сталості та регіонального походження», – сказав Виконавчий Директор Асоціації «Дунайська Соя» Володимир Пугачов. 

Україна, як ключовий постачальник регіональної сої в Європі, має потенціал до рекордного врожаю цьогоріч, підкреслюють в Асоціації. Так, аналітики «Дунайської Сої» прогнозують площі під соєю в Україні на рівні 2.3 – 2.5 млн га (2.6 млн га в 2024 році), проте вищий валовий збір (+2% до минулого року). 

В Асоціації наголошують, що вітчизняним виробникам та переробникам сої необхідно враховувати наступні фактори впливу на галузь в поточному сезоні:

• підвищений інтерес до не-ГМ сої, вирощеної з дотриманням підходів ЄС;

• зростання попиту харчової галузі з виробництва рослинних замінників тваринних білків;

• адміністративні вимоги імплементації регламенту ЄС 2023/1115 щодо протидії знелісненню, наприклад простежуваність, підтвердження знеліснення ділянок після 2020 року та легальності вирощування сої. 

Обмежувальними чинниками виробництва сої цього року в європейських країнах можуть бути дефіцит продуктивної весняної вологи та наявність якісного посівного матеріалу через посушливі умови у багатьох країнах у минулому році.

Про Асоціацію «Дунайська Соя»:

Асоціація «Дунайська Соя» є неприбутковою, незалежною організацією з членським підходом, головний офіс якої знаходиться у Відні. Візією організації є стале, безпечне та забезпечення білком європейського походження. Для досягнення цієї мети «Дунайська Соя» підтримує, з-поміж іншого, стале виробництво сої в Європі та розвиток регіональних ланцюгів доданої вартості. Два сертифікати «Дунайська Соя»/ «Європейська Соя» надаються не-ГМ соєві продукти контрольованого походження та якості з Дунайського регіону та Європи. Асоціація «Дунайська Соя» об'єднує понад 330 членів у 27 країнах. 

Мінагрополітики запрошує українських аграріїв долучитися до конкурсу для приватних українських компаній, які бажають представити свої інвестиційні проєкти на міжнародному рівні. Компанії-переможці отримають можливість взяти участь у Бізнес-ярмарку (Business Fair), що відбудеться в межах Конференції з відновлення України  (URC) 10-11 липня 2025 року в Римі, Італія.

Конкурс оголошено Міністерством економіки України. Бізнес-ярмарок проходитиме паралельно з основною програмою Конференції. Загалом на заході буде представлено 120 стендів (30 міжнародних компаній, 30 італійських компаній, 30 українських компаній та 30 стендів від представників регіонів України).

Заявки приймаються до 20 квітня 2025 року включно через спеціальну форму.  

Для участі в конкурсному відборі компанії мають відповідати таким критеріям:

Бути зареєстрованими в Україні підприємства приватної форми власності з українськими бенефіціарами, які успішно працюють не менше 3 років.

працювати в одному з таких секторів;

енергетика / Відновлювальна енергетика;

інфраструктура / Транспорт / Логістика;

оборонний сектор / Стратегічна промисловість;

виробництво / Переробка / Агропромисловість;

критичні матеріали / Галузь видобутку корисних копалин;

інновації / високі технології / цифрові технології.

Додаткові критерії відбору учасників є:

не працювати у країні-агресорі;

створення продуктів з доданою вартістю;

наявність успішно реалізованих проєктів та готовність їх презентувати;

наявність щонайменше одного інвестиційного проєкту, що пройшов міжнародну юридичну та фінансову перевірку;

наявність представників компанії, які вільно володіють англійською мовою.

Перевага надається компаніям, які ведуть фінансову звітність за міжнародними стандартами (IFRS).

Відібрані компанії зможуть направити двох представників на Бізнес-ярмарок, витрати на проїзд і проживання вони покривають самостійно. Участь у Бізнес-ярмарку не гарантує участі на основній платформі Конференції з відновлення.

Важливою умовою для презентації інвестиційних проєктів під час Бізнес-ярмарку є також подання даних щодо інвестиційних проєктів на Інвестиційний портал: https://bit.ly/4hfXrEw .

З 10 березня 2025 року Міністерство аграрної політики та продовольства України запускає електронну систему єКоноплі. 

Основна мета системи -  вдосконалення державної аграрної політики, відновлення лідерства України з вирощування технічних конопель та зниження можливих корупційних ризиків та ризиків зловживань.

«Новий сервіс єКоноплі сприятиме розвитку цієї галузі, адже застосування промислових конопель надзвичайно широке – від легкої і харчової промисловості до целюлозно-паперової. Коноплі - це високомаржинальна нішева культура, яка має широкі можливості для переробки», - зауважив Міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль.

Впровадження системи дозволить забезпечити публічність та відкритість ринку промислових конопель. В результаті це призведе до зростання суб’єктів, які здійснюють діяльність з посіву, вирощування та переробки конопель для промислових цілей на внутрішніх та зовнішніх ринках. А

також дасть можливість формувати об’єктивні статистичні та аналітичні дані щодо промислових конопель.

Юридичним особам, які здійснюють діяльність з посіву, вирощування та переробки конопель для промислових цілей доступні такі модулі у системі:

Модуль реєстрації суб'єктів господарювання у сфері промислових конопель

Модуль реєстрації та управління земельними ділянками

Модуль посіву та врожаю

Модуль лабораторних досліджень

Модуль витягів та звітності

Інтерактивна мапа

Система єКоноплі інтегрується з державними реєстрами та системами, зокрема:

Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР);

Державним реєстром речових прав на нерухоме майно (далі – ДРРП);

Державним земельним кадастром (далі – ДЗК);

Інформаційно-комунікаційною системою єРослинництво (Державним реєстром сортів рослин, придатних для поширення в Україні; Реєстром сертифікатів на насіння та/або садивний матеріал).

Для реєстрації в Реєстрі необхідно:

Підготувати лише КЕП.

Подати заявку через електронний кабінет системи єКоноплі.

Крім того, значно спрощується діяльність юридичних осіб. Раніше отримання ліцензії на виробництво промислових конопель тривало до 3 місяців. Тепер відповідно до наказу Мінагрополітики від 16 серпня 2024 року № 2692 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру юридичних осіб, які здійснюють діяльність з посіву, вирощування та переробки конопель для промислових цілей», для вирощування конопель для промислових цілей достатньо зареєструватись в Реєстрі юридичних осіб, які здійснюють діяльність з посіву, вирощування та переробки конопель для промислових цілей і немає потреби отримувати ліцензії та квоти. 

Система єКоноплі реалізована Міністерством аграрної політики та продовольства України в партнерстві з Міністерством цифрової трансформації України в межах Програми EGAP, що виконується Фондом Східна Європа за підтримки уряду Швейцарії. Також до програми долучився проєкт Європейського Союзу «Інституційна та політична реформа дрібномасштабного сільського господарства в Україні» (IPRSA).

Реєстр було створено на базі Дія.Engine - платформи, запущеної Міністерством цифрової трансформації. Завдяки використанню цієї розробки вдалося значно зекономити час та ресурси під час роботи над реєстром.

З повагою, Пресслужба

Мінагрополітики запускає перший етап системи «Є-Бджільництво» - електронний сервіс завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин

З 10 лютого 2025 року в Державному аграрному реєстрі для суб’єктів господарювання буде доступний новий електронний сервіс завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин в межах запуску першого етапу «Є-Бджільництво».

«Мінагрополітики впроваджує чергову електронну систему, зокрема, запукає перший етап системи «Є-Бджільництво» - електронний сервіс завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин. Його основне завдання – допомогти бджолярам убезпечити бджіл від отруєння та організувати кероване бджолозапилення. Сервіс містить настанови для аграріїв використання інструментів попередження застосування засобів захисту рослин та інформації щодо ділянок бджолозапилення», - зазначив Міністр агрополітики Віталій Коваль.

Завдяки сервісу завчасного сповіщення про застосування засобів захисту рослин аграрії отримають можливість:

• Вести журнал обробки земельних ділянок засобами захисту рослин (ЗЗР);

• Подати заявку на пошук пасічника для розміщення пасіки;

• Обрати пасічника із списку тих, хто запропонував свої послуги;

• Обрати період для запланованої обробки ЗЗР;

• Обрати ЗЗР із реєстру;

• Обрати земельні ділянки, які плануються обробляти;

• Інформувати органи місцевого самоврядування, на землях яких запланована обробка ЗЗР;

• Інформувати пасічників, пасіка яких розміщена в радіусі 8 кілометрів поруч з оброблюваними ділянками;

• Зробити автоматичний розрахунок рекомендованої кількості бджолиних сімей на площу ділянок засіяних обраним типом культури.

У свою чергу бджолярі отримають можливість:

• Інтегрувати ДАР із реєстром пасічників;

• Встановити геопозиції пасіки;

• Надіслати відгук пасічника на заявки від аграріїв;

• Подати заявку на пошук аграріїв які потребують запилення;

• Обрати тип вирощуваної культури;

• Обрати земельні ділянки, на яких вирощується культура.

Новий електронний сервіс повністю інтегрується з іншими системами такими, як Державний реєстр пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, Реєстр паспортів пасік, системою «Трембіта», а також взаємодіє з органами місцевого самоврядування через підключення сервісів розсилки повідомлень.

Докладно з усіма можливостями сервісу можна ознайомитись за посиланням https://minagro.gov.ua/ye-tvarynnytstvo/ye-bdzhilnytstvo.

Як ви гадаєте, чим поєднані вирощування сої і вирубка лісу? Відкрию секрет – екологією! Цей секрет уже є не те що не секретом і не лише директивою розвитку сільського господарства Європейського Союзу, а й законом для виробників продовольчих продуктів. А все тому, що ЄС імпортозалежна від сої, як одної з основних культур постачання протеїну в Європу і щороку вона потребує додатково 33,3 млн.т. сої. Протеїнова стратегія ЄС передбачає зниження залежності від імпорту протеїну.                   

З 2019 року в ЄС розпочалася програма Європейського Зеленого Курсу, ініціатором якого стала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, його мета: трансформація економіки та імпорту до ЄС для досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року, через скорочення викидів CO 2 на 55% до 2030 року. У рамках сільського господарства це означає оздоровлення ґрунту, обмежене використання пестицидів, збереження лісів, створення умов для сталої системи харчування.

Відповідно до нашої теми, це означає, збільшити виробництво протеїну рослинного походження (соя, бобові та олійні) і не нашкодити довкіллю. Амбітне кліматичне завдання вирішили шляхом посилення контролю за ланцюгом від виробництва до поставок кінцевому споживачу - «Від ферми до виделки» (Farm to Fork), адже це зачіпає і тваринництво, пов’язане з викидами парникових газів, і вирубку лісів під нові посіви і зміну землекористування. Зелений Курс ЄС + Farm2Fork - це стратегії до Біорізноманіття і Сталої продовольчої системи, які ще розробляються, але які передбачають досягнення до 2030:

• 25% с.г. земель в ЄС – органічні;

• 50% зменшення пестицидного навантаження та 20% зменшення використання добрив;

• 50% зменшення продовольчих відходів;

• Створення маркування сталості. Зелені Маркування;

• Створити захищені зони щонайменше на 30% землі в ЄС та 30% моря.

Аби все пішло правильно, Європейський Союз з 2023 року ввів регулювання (Regulation (EU) 2023/1115), спрямоване на запобігання імпорту товарів, пов’язаних, зокрема, з вирубкою та деградацією лісів. Це стосується і сої та продуктів її переробки, а також какао, пальмового масла, яловичини, кави і деревини.

Отже, дія EU Deforestation Regulation (EUDR) набуває чинності 30 грудня 2025 року — тобто впливає на цьогорічний врожай сої. Відтепер буде неможливо легально ввезти до Євросоюзу жодної тонни сої без виконання умов: 1- Гео-координати полів (Article 9, d директиви ЄС); 2- Підтвердження відсутності вирубки лісів на цих полях; 3- Проcтежуваність кожної партії товару до поля, де було вирощено; 4- Підтвердження законності виробництва (англ. Legality — Article 9.

І все це робиться, аби забезпечити в ЄС ланцюги поставок продукції без вирубки лісів. Звичайно, у першу чергу це впливає на переробників і трейдерів у місцях відправлення та призначення, тому підприємствам необхідно змінити бізнес-модель із товарного бізнесу на спеціалізований підхід (фокус на сегрегації), адже відповідальність за дотримання нових правил лежить саме на них. Полегшенням для українських фермерів і підприємств є безкоштовна сертифікація не-ГМ сої на відповідність критеріям сталості ЄС, яку надає Австрійська Асоціація «Дунайська Соя» в рамках програми Протеїнового Партнерства. Аби полегшити українським агровиробникам доступ до ринку Європейського Союзу, Асоціація також надає підтвердження статусу відсутності вирубки лісів та знижені значення СО2 (критично важливе з огляду на нове регулювання ЄС), сприяє налагодженню внутрішньої системи якості на підприємствах.

Контролю за дотриманням нових правил ведення бізнесу сприятиме й директива ЄС направлена на звітність для учасників ринку. CSRD - нова база для нефінансової звітності щодо Екологічних, Соціальних та Управлінських аспектів (ESG) спрямована на рух економіки ЄС до мети кліматичної нейтральності до 2050 року. Знаково є те, що згідно Розпорядження Кабінету міністрів України від 18.10.2024 № 1015 директива ЄС CSRD стає частиною законодавства України. Тому компаніям необхідно вимірювати та розкривати свої викиди СО2 Scope 3 як частину їхньої більш широкої ESG звітності.

Ще одна Директива ЄС CSDDD про корпоративні ланцюги поставок  – фокусується на забезпеченні належної прослідковуваності вздовж ланцюга постачання, для захисту прав людини та зменшення CO2.

Міністерство аграрної політики та продовольства України презентувало Стратегію аграрного та сільського розвитку до 2030 року. Стратегія є умовою Угоди Ukraine Facility і має на меті інтеграцію аграрної політики України зі Спільною сільськогосподарською політикою ЄС (CAП), Farm2Fork та іншими політиками. Однією з ключових стратегічних цілей є впровадження клімат-орієнтованих практик ведення сільського господарства для пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них.

Отже соя, яка має 150-літню історію вирощування в України, як сказав                                                                 директор Асоціації «Дунайська Соя» Володимир Пугачов на зустрічі з київськими журналістами, є українським євроінтеграційним продуктом. Площі посівів сої в Україні, з року в рік збільшуються, а врожайність підвищується. Асоціація «Дунайська Соя» докладає немалих зусиль аби українські сільгосппідприємства вчасно отримували інформацію про зміни в законодавстві ЄС, вчасно переорієнтовувалися і не втрачали важливі ринки збуту, адже Україна має великі площі сої і сприятливі кліматичні умови для її вирощування. Соя – це одна з перспективних культур експорту України.

Олесь ПАСІЧНИЙ. Агенція БІЗРЕЛІЗ

Міністр аграрної політики та продовольства України Віталій Коваль у рамках Всесвітнього економічного форуму в Давосі взяв участь у панельній дискусії на тему «Розмінування України: від сільського господарства до зеленої відбудови та створення стійкої України».

У своєму виступі Міністр наголосив, що через війну сільськогосподарські землі потребують найшвидшого повернення до обігу та розмінування. За його словами, ґрунти, які годують Україну і світ, після розмінування повертаються в обіг та засіваються. В Україні вже засіяли більш ніж 225 тис. га. Це ключовий етап для повернення українських земель до життя.

«Уже сьогодні ми зробили значний крок уперед. У 2024 році було розміновано 3,1 тис. кв. км, з них 286 тис. га – сільськогосподарські землі. Вдалося засіяти та зібрати врожай на 225 тис. га. Але наша мета – не просто повернути ці землі в обіг, а зробити їх гарантією безпечного продовольства. Для нас це не про гектари чи врожаї. Це про продовольчу безпеку України та світу. Один гектар землі дає до 1600 доларів продовольства або 6500 буханців хліба, які можуть прогодувати 18 людей на рік. Відновлення ґрунтів – це наш обов’язок перед світом, адже Україна годує понад 400 мільйонів людей», - підкреслив Віталій Коваль.

Міністр нагадав: український народ пережив трагедію Голодомору, який забрав життя 10 мільйонів українців. Саме тому українці знають, наскільки критичною є продовольча безпека. Український аграрій, наголосив Віталій Коваль, не може не сіяти - це в його ДНК.

Також Міністр розповів, що Інститут охорони ґрунтів працює над тим, щоб очищені землі не лише приносили врожай, а й відповідали найвищим екологічним стандартам. Для досягнення цієї мети залучаються  сучасні технології, міжнародні партнери, відбувається координація зусиль на всіх рівнях. «Нам важливо не просто розмінувати землю, а зробити її знову джерелом якісного життя, продовольчої безпеки та сталого розвитку», - зауважив Віталій Коваль.

Під час панельної дискусії він підкреслив, що важливим пріоритетом для України є розвиток біоекономіки в цілому. Україна має величезний потенціал у створенні відновлюваних біоресурсів, які можуть стати основою для екологічно чистої енергетики, будівельних матеріалів і біопалива. Саме тому Мінагрополітики прагне зробити біоекономіку одним із драйверів стійкого розвитку України.

Говорячи про продовольчу безпеку, Віталій Коваль також нагадав присутнім, що днями у рамках «Зеленого тижня» в Берліні підписав важливий Меморандум із британськими та литовськими колегами щодо запуску системи Grain Verification Scheme (GVS). Ця унікальна ініціатива покликана запобігти незаконному вивезенню українського зерна з тимчасово окупованих територій, забезпечуючи прозорість і надійність агроекспорту.

18 грудня австрійська Асоціація «Дунайська Соя» запросила в готель Хілтон своїх партнерів, членів асоціації та просто друзів на передсвятковий вечір. З короткими підсумками 2024 року перед присутніми виступив Володимир Пугачов, виконавчий директор Асоціації «Дунайська Соя» у Східній Європі. Ось його думки коротко: «Нині ми стоїмо на порозі 150 річниці вирощування сої в Україні, і весь цей період соя є Євроінтеграційною культурою для українського агросектору. І ми як Асоціація «Дунайська Соя» з радістю продовжуємо бути провідником на цьому шляху. Надалі ми плануємо розширювати нашу активність крім сої на інші культури, запуск нового сертифікаційного стандарту та поглиблення роботи у напрямку євроінтеграційних процесів».

Потім була промова он-лайн пана Маттіаса Крьона, Президента «Дунайської Сої». Ось його спіч:

«Любі члени, партнери та друзі «Дунайської Сої» мене звати Маттіас Крьон, я є Президентом Асоціації «Дунайська Соя». Я щиро радий вітати вас сьогодні на нашій Зустрічі партнерів Дунайської Сої в Україні. Це перша зустріч партнерів наживо за останні 5 років в Україні та я неймовірно щасливий, що ми відновлюємо цю традицію зустрічей як ознаку єдності та сили України у цей складний період, коли ваша країна на очах всього світу відстоює свою ідентичність та щодня показує неймовірний приклад мужності. Я знаю, що це був особливий непростий період для України протягом останніх трьох років через агресію росії починаючи з 24 лютого 2022.

Ми не змогли лишитися осторонь як Організація, я пишаюсь, що крім підтримки нашої української команди, ми змогли підтримати наших членів в Україні шляхом звільнення від членських внесків на два роки, протягом двох років організовували спільно з Міністерством аграрної політики та продовольства України українські національні стенди на найважливіших виставках-біржах Європи та змогли залучити понад 100 українських компаній до процесу відновлення зруйнованих через війну експортних ланцюгів.

Я щиро радий, що починаючи з 2017 року роботи Дунайської Сої в Україні ми змогли створити об’єднати справжніх лідерів ринку не-ГМ сої. Хочу подякувати Оксані Просоленко, яка до минулого року на позиції виконавчого директора реалізувала амбітні цілі, які стали безпрецидентними для важливого внеску України у забезпечення Європи сталим не-ГМ протеїнового походження. Я неймовірно пишаюсь, що Оксана сформувала сильну та експерту команду та передала свою роботу у руки не менш досвідченого Володимира Пугачова, який завдяки глибокому знанню ринків та високій експертизі щодо євоінтеграціних процесів вміло продовжив та підсилив нові ініціативи нашої роботи в Україні.   

Так, ми змогли продовжити Проект підтримки малих фермерів, які вирощують сою, продовжити активну співпрацю з Мінагрополітики та активно працювати із українськими агровиробниками на шляху підготовки України та всієї Європи до важливих Європейських регулювань сталості, як-от: EUDR, CSID.

Підбиваючи підсумки, я хочу висловити ще раз своє щире захоплення українськими агрокомпаніями, які є неймовірним прикладом успішності та стійкості попри виклики та перепони. Україна змушує говорити про себе на всіх рівнях: як нація, як потужний сільгоспвиробник, адже цьогоріч урожай сої в Україні досягнув рекордної позначки 6 млн тон, а це значить, що завдяки українській сої Європа буде ще більш забезпеченою регіональним європейським не-ГМ протеїном та зможе дедалі більше відмовлятися від імпорту з-за океану.

І ми як Асоціація Дунайська Соя з радістю продовжуємо бути провідником на цьому шляху. Так, хочу повідомити, що Австрійська агенція з розвитку (ADA) - операційний підрозділ Австрійської агенції зі співробітництва в цілях розвитку - та Організація Donau Soja продовжують своє довгострокове стратегічне партнерство до 2029 року.

Щиро дякую вам, наші любі члени, партнери та друзі, за довіру та за вашу щоденну працю. Бажаю вам та вашим родинам щасливих та тихих прийдешніх різдвяних свят.         

До наступних зустрічей!».

У мішанині вина і балачок між давніми друзями-партнерами з виробництва сої, присутні отримували не лише настанови від керівників асоціації, а й цінну інформацію від відомих експертів. Давній партнер «Дунайської сої» французький «Креді Агріколь Банк» подарував цього вечора дві презентації: одна, Світлани Семенович, керівниці напряму ESG (Екологія. Соціальність. Управління), як головного тренду розвитку європейського бізнесу (на БІЗРЕЛІЗі буде окрема публікація), інша, від В’ячеслава Озєрова, директора департаменту казначейства Креді Агріколь Банк про фінансовий ринок минулого року і прогноз на рік майбутній.

Узагалі це добре, що друзі можуть зустрічатися, балакати один з одним по душам, розповідати за келихом вина хто чого досяг за минулі роки у виробництві сої, обмінюватися досвідом… і все завдяки - Збройним Силам України! Слава ЗСУ!

Олесь ПАСІЧНИЙ

Верховна Рада України у другому читанні схвалила оновлену державну програму розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року 

Схвалення урядового законопроєкту №6227 «Про внесення змін до Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року» є однією з ключових вимог Сировинної стратегії ЄС (Critical Raw Materials Act). 

Пріоритети оновленої програми – екологічність, прозорість та залучення інвестицій у розробку стратегічних корисних копалин. 

Важливо, що законопроєкт містить новели не лише для Програми, а також вносить зміни до Кодексу України про надра. Документ:

●                    Визначає умови віднесення корисних копалин до таких, що мають критичне або стратегічне значення, встановлює механізм формування їх переліків та регулярну оцінку ризиків рівня безпеки їх постачання.

●                    Визначає види корисних копалин, для потреб оборонної промисловості. Вони віднесені до критичних мінералів у країнах Європейського Союзу.

●                    Уточнює та розширює перелік країн-партнерів України у секторі критичної та стратегічної сировини.

●                    Створює передумови для швидкого та зручного доступу до геологічної інформації для вітчизняних та іноземних інвесторів завдяки цифровим рішенням.

●                    Декларує стимулювання економічного зростання через впровадження сучасних технологій та інтеграцію у глобальні ланцюги постачання критичних матеріалів.

●                    Чітко визначає джерела формування бюджетної програми «Розвиток мінерально-сировинної бази України» та передумови запуску геологічного спецфонду.

●                    Встановлює перехід на зрозумілу для інвестора європейську класифікацію запасів та ресурсів корисних копалин РК ООН.

«Схвалення законопроєкту відкриває Україні нові можливості для інвестицій та підвищення конкурентоспроможності нашої економіки. Україна має всі перспективи стати ключовим партнером на міжнародному ринку видобутку та переробки стратегічних корисних копалин, зокрема в частині впровадження сучасних низьковуглецевих технологій», - зазначила Міністр захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук. 

За її словами, це насправді суттєвий крок у наближенні національного законодавства у сфері надрокористування до європейських стандартів та сигнал готовності України стати повноцінним членом Сировинної стратегії ЄС. 

Крім того, прийняття оновленої програми є одним із індикаторів виконання Україною Ukraine Facility.