Чи є в України національна ідея або ж ідея національного єднання? На мою думку, ця тема є актуальною сьогодні і в цілому повністю практична. Що ж це таке? Яка структура національної ідеї і шлях до неї? Національну ідею не можна розцінювати щось символічне. Це складна система, яка містить окрім образно-символічного, ще й декларативно-ідеологічний, науково теоретичний і діяльнісний рівень.

                Декларативно-ідеологічний виражається через Суспільний договір (Хартію). Науково-теоретичний через твори признаних вчених і класиків літератури, діяльнісний — через конкретні стереотипи поведінки і шаблони діяльності лідерів думок і перших осіб. Важливі коментарі цих осіб на відповідність їх поведінки національній ідеї: «Я роблю «щось» тому, що це відповідає принципу національної ідеї».

                Багато країн пройшли шлях створення нового суспільного договору не так давно. Який досвід вони принесли і як ми можемо втілити його у життя?

 

                Національна ідея стане об’єднюючою і такою, що здатна створювати, якщо:

                - по-перше, її думку поділятиме абсолютна більшість населення. Вона не може містити велику кількість положень, з більшим їх числом зростає  кількість невідповідностей між ними. За законами психології, найбільш оптимальне — 3-5 положень, не більше 7;

                - по-друге, в якості її прикладів мають виступати позитивні, емоційно насичені приклади, а не досвід історичних поразок чи криз. У цьому аспекті необхідно обережно підходити до прикладів історії початку 20 століття;

                - по-третє, відповідати духовним і матеріальним інтересам сучасного суспільства, бути направленою на майбутнє і його реалії.

                Як досягти такого результату? Сьогодні можна виокремити кілька стратегій, що використовують одну й ту ж національну ідею:

                1. Зовнішній інтернаціоналізм і внутрішній націоналізм — пріоритет національного (націоналізму) над територіальнім (патріотизм). Прикладом подібної національної ідеї є сучасна парадигма єврейської нації. Об’єднавчою ознакою у цьому разі виступає національна приналежність, що відображена у взаємопідтримці (лобіювання) на транснаціональному рівні, а ідеологічним — ідея зібрання євреїв усього світу заради відродження Держави Ізраїль (сіонізм).

                Національна ідея висловлює концепцію єдиного народу незалежно від місця проживання і соціального статусу. Інтересним виступає і турецька модель  «пантюркизму»

                2. Внутрішній інтернаціоналізм при зовнішньому націоналізмі. Проголошується вірність ідеалам демократії, свободи і віри в Бога, загальна рівність мас, національностей і релігій але тільки власної держави. Патріотизм як основа зовнішньої та внутрішньої політики заснований на теорії «великого котла» у формуванні єдиної нації. Найбільш яскраво цю концепцію представляє США. Така концепція сприяє швидкій консолідації нації і мобілізацію ресурсів перед лицем зовнішньої загрози, максимум свободи для підприємництва, перетік капіталів і робочої сили у середині країни.

                3. Регіональний інтернаціоналізм при зовнішньому націоналізму — основна модель ЄС. Національна ідея старих європейських демократій трансформується в наднаціональну ідею Об’єднаної Європи: створення регіонального утворення з ціллю захисту більш високого рівня життя всередині країни, недопущення збройних конфліктів всередині утворення, ведення узгодженої зовнішньої політики протидія гегемонії США та Китаю, захисту європейської культури.

4. Націоналізм зовнішній і внутрішній. Основою цього є думка, що держава є вищою цінністю і напряму виражає національну ідею. В ідеологічній основі лежить визнання пріоритету мови (державної) релігії, нації. Концепція належить імперіям в період розпаду (Східна Римська імперія, Китай, Японія, Росія, Великобританія) Примітна у цьому плані російська цивілізаційна ціль, що побудована на “мессіанській” ідеї історичної ролі російського народу і держави.

                Тепер ми можемо перейти до розуміння того, чим являється національна ідея:

                Національна ідея являється узагальненою відповіддю суспільства на ті виклики, які стоять перед ним сьогодні або стоятимуть завтра.

                Національна ідея являється основою суспільного договору, гласною згодою між громадянином і державою про взаємні обов’язки і гарантії, принципах особистого і суспільного життя, етичною платформою завдяки якій особистість має право прирівнювати себе до певної нації.

                Національна ідея не являється не змінною протягом історії. Маючи чітке ядро, що засноване на психології народу і його архетипах, вона обростає змінною “хмарою” змісту, що відображає положення держави в конкретний проміжок часу на світовій арені, головні задачі держави і суспільства сьогоднішнього дня і цілі які необхідно досягнути завтра.

                Національна ідея може виконувати дві функції по відношенню як до суспільного договору і до Конституції (або бути її основою):

                1. вона може бути їх стержневою конструкцією. Суспільний договір, Конституція, законодавство лише конкретизують національну ідею, розкривають механізми, що застосовуються, способи її досягнення, визначають порядок виділення і використання необхідних для цього ресурсів;

                2. вона може бути і осьовою конструкцією, яка дозволяє інтегрувати цінності й інтереси різних соціальних груп у країні, виступити в ролі «принципів арбітражу»: відповідають вони цій ідеї, - значить можуть бути не тільки реалізовані, але і можуть претендувати на пріоритет, серед громадських завдань, не відповідають - значить залишаються виключно внутрішньою справою тієї чи іншої соціальної групи. Але для цього необхідне створення особливого інституту, який би виконував реальну функцію такого «арбітра». Не обов'язково установи, це може бути і громадська думка. Така ситуація в ісламських країнах.

                Національна ідея в Україні існує, як мінімум, кілька століть. АЛЕ, вона залишається формально не вираженою і, до того ж, не містить тої «хмари» ідей, який дає відповіді на сучасні «виклики». Ядром цієї ідеї виступає побудова незалежної української держави, що надає кожному громадянину можливість незалежної забезпеченого життя, заснованої на взаємній повазі і самоповагу людини.

                Своє бачення національної ідеї Левко Лук'яненко сформулював у книзі «Національна ідея - національна воля». Для нього національна ідея - це сукупність «національних етнічних річок». Ці «річки» присутні практично у всіх сферах діяльності суспільства - в тому, як українці одягаються і яку їжу вони готують, які традиції, і свята вони дотримуються. Нація тримається разом лише до того моменту, поки вона підтримує свої «етнічні річки».

                Другою елементом ядра національної ідеї виступає уявлення про єдність української нації.

                Третім елементом ядра є уявлення про Україну, як деякого «моста», що дозволяє транслювати європейські цінності на євразійський простір. У цьому плані, національна ідея України має спільні риси з національною ідеєю кемалістською Туреччини (але в Туреччині, йшлося про трансляцію на простір ісламу і в цьому найістотніше відміну від України). Як такої, європейська інтеграція, а тим більше, входження в ЄС чи в НАТО, не є цивілізаційної метою України. У кращому випадку, це ті політичні дії, які можуть сприяти її досягненню. Цей елемент обумовлює ряд цінностей, базових установок, більш конкретних.

                По-перше, це парламентська демократія. Україна не просто повинна стати такою, а зайняти місце «зразкового прикладу» провідника демократичних трансформацій, показати кожному жителю Євразії, ніж демократія краще і комфортніше для нього, в порівнянні з тоталітарним одноосібним правлінням і імперським геополітичним вектором.

                По-друге, це потужна стабільна національна державність. Українська держава не просто має існувати і бути демократичним, вона повинна бути стабільною, ефективною, шанованою у світі.

                По-третє, Україна повинна повернути собі статус «економічно розвиненої» країни, що забезпечує не тільки високий добробут населення, а й певні матеріальні «бонуси» громадянам (треба подумати, що реально може стати таким «бонусами» (безвіз - один з них)).

                Наскільки реальні ці інструменти зараз? Необхідно відзначити, що зараз, у більшості українців, немає адекватного розуміння, що таке українська національна ідея. Питання існування/відсутності національної ідеї, багатьох просто не хвилює. Якщо українець зрозуміє, що реалізація національної ідеї владою і бізнесом, призводить до поліпшення його життя, то він, підтримає її. У цьому плані важлива конкретність запланованих дій, їх послідовність, наявність чітких критеріїв успішності, виражених в термінах повсякденному житті людини і її потреб. Людина, спочатку буде голосувати за дороги, м'ясо і нову хату. Якщо ж це ще й відповідає національній ідеї, - то він буде більш впевненим у вірності свого вибору і буде готовий до більшої витрати особистісних ресурсів для досягнення поставлених цілей.

                Формувати національну ідею повинно суспільство і політичні партії як представники інтересів нації.

                «Хмарна» частина концепції національної ідеї включає два розділи: геополітичного положення і ролі України й положення і ролі особистості, громадських інститутів, бізнесу і влади.

                В Україні при помірних запасах сировини, головним капіталом, ресурсом і чинником розвитку є люди. Це відповідає виділеному М.Грушевським, історичного архетипу українця, як «споглядального індивідуалізму», яка визнає загальний інтерес, але підпорядковує його інтересу особовому, який передбачає детальний аналіз і раціоналізм при прийнятті будь-яких рішень. Отже, всі положення концепції національної ідеї і заснованого на ній, нового суспільного договору, повинні чітко фіксувати і дозволяти простежити реалізацію положення про те, що загальноукраїнський інтерес - це сукупність інтересів окремих громадян, сімей, організацій, а не абстрактного поняття «Україна». Тут доречніше було б говорити, правда, не про «індивідуалізм», а про «персоналізм» українців, який відзначається в архетипах нашої культури, зокрема, козацтва. Він повинен проявлятися в підвищенні конструктивної ролі особистості в соціально-політичних процесах, у розвитку територіального самоврядування, передачу в їх ведення, як можна більшого числа повноважень і сфер відповідальності, в створенні системи гарантування дотримання прав і свобод людини. Цим ми докорінно відрізняємося від наших близькосхідних сусідів, для яких абсолютною цінністю було і залишається відчуття себе частиною «єдиного, великого і сильного держави».

                Які ж кроки необхідно зробити?

                Першочергове завдання, - відновлення людського капіталу України, створення матеріальної бази, достатньої, що забезпечить самореалізацію кожного громадянина, що створює умови для реалізації геополітичного місця України, як експортера знань, образів і новацій, які є «двигуном» євразійського «моста». Спільнота самодостатніх, заможних, успішних людей - основа щасливої ​​нації, до неї тягнуться інші народи, її охоче запрошують вступити до елітного клубу успішних держав. Демократична національна ідея, орієнтована на інтенсивне економічне зростання - це віза для України, яка прагне в Євросоюз.

                Пропоную повернуться в ретроспективу. У XIX ст. основи для ідейного формування заклав Тарас Шевченко який вважається «батьком» національного відродження. Він не створив жодної програмної статті або брошури, як то робили більш пізні ідеологи, однак своїми творами заклав базис політичної ідеології, зокрема начерком національної ідеї вважається його «І мертвим, і живим, і ненародженим ...». При його життя значущим центром українського просвітництва було Кирило-Мефодіївське товариство, серед членів якого був і Микола Костомаров, автор «Книги буття українського народу». Наступним значним, хоча і суперечливим теоретиком ідеї, вважається Михайло Драгоманов, Микола Вороний і Микола Міхновський, автор «Самостійної України».

                Компромісним поєднанням української мрії і різних моделей української національної ідеї стали праці Михайла Грушевського, Дмитра Донцова, В'ячеслава Липинського, Миколи Сціборського, Петра Федуна, Юрія Липи та інших.

                М.Драгоманов: «Громадські інтереси важливіші за національні. Державний устрій сприяє суспільному нерівності, тому світова спільнота повинна з'явитися в формі спільноти самоврядних громад, серед яких буде і українська громада».

                М.Грушевський: «Спростування теорії російських мислителів про проживання на українських етнічних територіях великоруського народу перед тим, як ці землі заселили українці, які прийшли з Прикарпаття. Суб'єктом історичного розвитку є народ. Українці мають самобутню мову, культуру, історію, яка бере початок з часів Київської Русі ».

                І.Франко: «Українська культура, мова, преса - інструменти пробудження національної свідомості».

                В.Липинський: «Основою національного відродження є народ, функцію управління народом повинна здійснювати виборна аристократія духу. Українцем є представник будь-якої нації, що проживає на території України і працює для її розвитку».

                М. Сціборський: «Основне завдання нації полягає в поширенні її державних кордонів, перш за все, на ціле, пов'язаний з нею, етногеографічний простір».

                Аналізуючи цінності та інтереси Європи і України, ми сміливо можемо говорити про їхню спорідненість. Європейські цінності: відданість демократії, свободі, визнання свободи совісті. Вони близькі й Україні. Основним інтересом Європи є розвиток через стабільність. Для цього їй постійно потрібно розширюватися, інакше звужується її потенціал і конкурентоспроможність на світовому ринку. Основний інтерес нашої країни - збереження наявних позитивних факторів, їх примноження. Входження до Європи відкриває нові ринки, дає нові можливості. Отже, нам потрібно знати європейські цінності і їм відповідати. Виходячи з цього не короткого аналізу, ми можемо прийти викликом створення нового майбутнього країни, з чіткою метою та ідеєю.

Катерина Одарченко

 

Коментарі

Изображение
Робер Герцог:"Жодних нових зобов'язань і обмежень".
23.08.2018
Професор Страсбурзького університету, експерт Ради Європи Робер Герцог... Подробнее...
Изображение
Андрій Доценко, керівник компанії Sky Building: "Моно-міста, як спадок від СРСР"
29.11.2017
У спадщину від Радянського Союзу нам дісталося багато населених пунктів, які... Подробнее...
Изображение
Світлана Теуш: "Сонячна енергетика в Україні є досить привабливою"
03.11.2017
1.      Вітаю. Темою вашого виступу на конференції «Solar Energy Ukraine... Подробнее...
Изображение
Бернард Юкер: "Ви не можете планувати кар'єру"
14.07.2017
Після 37 років роботи в компанії АББ, Бернард Юкер планує піти у відставку. Він був... Подробнее...

Новини у фотографіях 

Партнери

 

Заголовки передовиць

Контакти

 

 

 Інформаційна агенція "Бізреліз" (Bizreliz)

 КИЇВ - ПОЛТАВА

 e-mail: biz@bizreliz.com

e-mail: bizreliz@ukr.net

 e-mail: bizreliz@gmail.com

Copyright © 2010. Бізреліз    Усі права захищені